UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Цвіт яблуні у долі Олега Ольжича

Цвіт яблуні у долі Олега Ольжича

Олег із білявкою на руках танцював у яблуневому саду, все навколо пінилося біло-рожевим цвітом, вітри влаштували порошу з пелюсток. Йому ж було 19, а їй, Катрусі-Калинці, дочці улюбленого професора літератури Леоніда Білецького – 5 років.
Вітри мандрів розлучили їх надовго: Олег Ольжич працював у Італії, США. Коли знову побачив панну Калинку, то віршем «Пороша» натякнув на свої почуття до обраниці:
Русява дівчина у хустці,
І повні глечики усі,
Та ми зустрінемось у пустці,
В полях на Лірницькій косі.
Стежки завіяло наново,
І гусне зовсім сиза мла,
І тільки лиця калиново
Тобі рум’янцем поняла.
Ходімо так. А я тепер би
Ішов куди б там не було.
Ой, там за скиртами, повз верби,
Я знаю простий шлях в село.
Серед аскетичних, скупо мовних поезій у Олега Ольжича виспівався вірш-спогад про першу зустріч «Яблуня на горі».
весна 1941 Дуже скоро для Калинки він став найсвітлішим героєм української історії, вона пише: «Ольжич був зовсім відмінний від усіх. Від нього випромінювало якесь надземне хвилювання. Він мав якусь чарівну міць, якою заворожував своє оточення… Пізнавши його ближче, я прийшла до переконання, що він стоїть понад усім людством, що ніхто, абсолютно ніхто не може йому рівнятися». «Тоненький конверт дрижав у руці, щоб його відкрити, потрібно було надлюдської сили», – згадувала вона про перший лист коханого. Тривала війна, поет-вояк перебував у підпіллі, але взаємне почуття не гасло, на відстані єднало закоханих, адже:
Господь, багатий нас благословив
Дарами, що нікому не відняти:
любов і творчість, туга і порив,
Відвага і вогонь самопосвяти!
2 серпня 1943 р., коли його портрети були серед державних злочинців, за голову яких обіцяна висока нагорода, старенький священик почув прізвище молодого та зауважив: «Ти мені цього не казав, сину!». Катерина Білецька й Олег Ольжич взяли шлюб у православній церкві галицького села Яблінка Вижня за десять місяців до смерті молодого. Катерина Білецька-Кандиба, його дружина, згадувала: «Мені дуже тяжко говорити про Ольжича. У той час, коли я почала його ближче пізнавати, я не в силі була охопити його велич, як науковця, політика, поета. Ці три прикмети єдналися в одній його постаті. Дуже загально я знала про його археологічні осяги, не дивлячись на те, що я дуже хотіла брати активну участь у націоналістичному русі. Колись, то вже після нашого шлюбу, він пояснив мені, що віддав усе для організації: науку, творчість, своїх батьків, своє особисте життя. І коли він приходив на короткий час, до нашого спільного мешкання, йому дуже потрібно було затишку, іншого світу».
31 липня 1944 року після загибелі батька прийшов у світ нащадок поетів і Катерина Білецька записала сина на своє прізвище. Лише по війні вдова оприлюднила шлюбне посвідчення й Олег Олегович успадкував ім’я – Олег Кандиба.

Лип 8, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Батько та син КандибиЦитаделя духа Олега Ольжича
You Might Also Like
 
Кодове слово – Білочка
 
Аліна та Костомаров
Comments: 2
  1. Олександра
    6 years ago

    Просто дякую, за цікавий сайт, який надихає, здивовує, вчить

    ReplyCancel
  2. Олександра
    6 years ago

    Дякую за можливість вчитись..

    ReplyCancel

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image7 years ago 2 коментарі Видатні люди3,119
Недавні записи
  • Емілія Крушельницька-Стернюк
  • І Спас не спас
  • Від бекаса до снайпера
  • Альбатрос
  • Перший космічний концерт
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Мер Одеси – Григорій Маразлі
  • Ганна Черкаська до Яків Новицький – літописець Запорожжя
  • Ганна Черкаська до Батько “народних” пісень
  • Сергій до Чар-зілля
  • Олександр до Смородина чи порічка?
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.