UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Батько та син Кандиби

Батько та син Кандиби

Все мені ти снишся, мій маленький сину,
Що з тобою полем, степом ідемо,
Що б’ємось за нашу бідну Україну,
Розриваєм пута, вікове ярмо.
– писав Олександр Олесь синові Олегу (Ольжичу). 016051_oleksandr_oles Здавна українці рослого, але незграбного коня називали словом «кандиба». Старшинський козацький рід Кандиб був відомим з XVI ст. на Правобережній Україні. Як засвідчує В. Модзалевський першим, до кого реп’яхом причепилося козацьке прізвисько Кандиба, був писар Станіслав Прокшич із Володимира-Волинського. Пізніше Кандиби переселилися на Слобожанщину. Так, відомий козак Полтавського полку Демко Кандиба (1649 р.); Корсунські полковники Федір Кандиба та його син Андрій; маєтком у с. Верхосулці володіли Іван Андрійович Кандиба та Григорій Іванович.
5 грудня 1878 року на Сумщині побачив світ Олександр Іванович Кандиба. Його тато, дід були чумаками, батько нені орендував маєток у Верхосуллі у поміщика Башкирцева (батька знаменитої художниці).
Олександр Кандиба став відомим поетом (псевдо О. Олесь) і батьком Олега Кандиби, теж поета (псевдо О. Ольжич). О. Олесь рідко бачився з Олегом, але багато писав листів «своєму Лелеченькові довгоногому». Лелеченько, Лютик – так татко називав нащадка і отримував відповіді «рідному, далекому». Пройде час і псевдонімом Лелека Олег буде підписувати твори. Батько радів кожному кроку первістка і охоче описував це:
Мій синочок – розбишака
Чи то кіт, чи то собака, –
Він нічого не боїться –
Лізе биться…
Олесь написав малому 150 колискових; стежив за його успіхами в музиці, якою син займався з трьох років, в поезії, яку писав 5-річний вундеркінд; підтримував його літературні спроби. Милувався його руками, пальцями музики.
«Не кидай писати! З тебе вийдуть люди», – писав О. Олесь п’ятнадцятирічному синові. Батько і син мали різні професії: О. Олесь – ветеринар, О. Ольжич – археолог, спеціаліст із кераміки; їхня лірика дуже різнилася: мрійливо-мелодійна, захоплена у батька і вольова, скупослівна, поміркована – у сина.
Коли замайорів небесно-золотий прапор державності, Олесь гаряче в неї повірив і на сторожі поставив слово. Олександр Іванович ніколи не був партійною людиною, але кожна з українських партій прислухалася до нього, зважала на його думку. Уряд УНР призначив Олеся культурним аташе. І почалася еміграція: Будапешт, Відень, Прага…
У батька і сина була своя війна, своя революція… Інколи О. Олесь кидав: «Ти не мій син, ти – син Маланюка!»
Та коли Євген Маланюк написав про своє «перше кохання – П.Тичину», О. Олесь відгукнувся твором «І ти продався їм, Тичино!». О. Ольжич пішов далі: уклав антологію «Духовні каліки» про українських поетів, які служили радянським окупантам.
Олег-Ольжич-1907-1944.-Біографія-1 Олег Ольжич з 1929 р. був членом ОУН, культурним референтом ОУН. Коли у січні 1944 р. гітлерівці запроторили А.Мельника до концтабору, Ольжич очолив ОУН.
І батько, і син одружилися з коханими.
Останній рік життя кожного з них освітився появою сина, який отримав ім’я батька:
О. Олесю співачка Марія Фабіанова подарувала сина Олександра.
31 липня 1944 року після смерті О. Ольжича його дружина Катерина-Калинка народила сина Олега Кандибу.
На улюбленій річці Сазаві Олесь дізнався, що Олег у німецькому концтаборі Саксенгаузен. У задушливому потязі, повертаючись додому з невдалої риболовлі, О. Олесь знепритомнів. 21 липня був день народження Олега, 22-го липня звістка про смерть сина убила батька…
Влітку 1944-го обірвалися лінії життя сина й батька.

Лип 8, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Микола СкрипникЦвіт яблуні у долі Олега Ольжича
You Might Also Like
 
Візуалізація історії
 
Унікальний поет України

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image7 years ago Видатні люди3,148
Недавні записи
  • Гамалія
  • Любарт
  • Герой бурхливої ночі
  • Ілля Кириченко
  • Ілля Борщов
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Олександр до Смородина чи порічка?
  • Тетяна З Дніпра до Оттакої!
  • Київська консерваторія хоче залишити в назві ім'я Чайковського - Український інформаційний центр до Чайковський і Україна
  • Ганна Черкаська до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Людмила до Без Базилевича немає «Енеїди»
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.