Іван Липківський

14 серпня (вересня) 1892 року в містечку Липовці на Київщині народився Іван Липківський, нащадок потомственного священицького роду. Його батько о. Василь Липківський. Мати – Параскева Олександрівна Липківська (П’ясецька). Родина мала семеро дітей (4 хлопчики та 3 дівчинки).
Спокійного, флегматичного Івана, який мовчки тихесенько весь час щось малював, готували до духовної стезі. Безкоштовну освіту хлопчина здобував у Київській церковно-вчительській школі. У 1921 році у родині Липківських сталися великі зміни: о. Василя обрали митрополитом УАПЦ; Іван став студентом Української академії мистецтв, учнем Михайла Бойчука в майстерні монументального малярства УАМ (1921–1927). Це було непросте рішення 29-річного чоловіка, бо Бойчук висовував учням умови – слухатися його в усьому, навчатися не менше 7 років і протягом цього часу не одружуватися…
У 1927 р. закінчив Київський художній інститут і став членом АРМУ. Сучасники писали про Івана, автора портретів («Портрет селянина», 1927 р. успішно експонувався на I Всеукраїнській виставці АРМУ в Харкові), композицій у техніці темпери на робітничу тематику: “Сталеплавильний цех” 1930 р.

Він «був тихим малоактивним художником,.. любив пофілософствувати, жив бідно і більше був відомий як син «опального» митрополита Липківського». Працював Іван Липківський викладачем і завідувачем навчально-художніми підручними матеріалами художнього інституту. Зрештою, «сина митрополита Липківського», «неблагонадійного художника», автора «творів шкідливих у галузі образотворчого мистецтва» звільнили з роботи.
3 листопада 1936 року органами НКВС арештовано за звинуваченням «в участі у націонал-фашистській терористичній організації». Син відомого митрополита, звинувачений в українському буржуазному націоналізмі та організації нападу на Кірова. У протоколах допиту художника знаходимо слова: «Идет русификация государства и аппарата на Украине.., вся политика направлена на проведение репрессий по отношению к украинским национальным кадрам. Сознательные украинцы все арестовываются и высылаются.., с этим положением наш долг вести борьбу».
13 липня 1937 року на основі ст. 54-8 54-11 УК УРСР 44-річний художник Іван Липківський був розстріляний у Києві.
80 % «бойчукістів» чекісти розстріляли; твори розстріляних художників, згідно з рішенням Комісії культосвітнього відділу ЦК КП(б)У, було знищено. Як писав мистецтвознавець Дмитро Горбачов: «Український авангард збили в польоті зенітки сталінського терору».
20 серпня 1957 року Військова колегія Верховного суду СРСР переглянула справу «бойчукістів». 1 лютого 1958 року справу «бойчукістів» закрили «за відсутністю складу злочину», було відновлено добре ім’я Михайла Бойчука, Василя Седляра та Івана Падалки. (Однак імені Івана Липківського в списках реабілітованих до цього часу не знаходимо!). Усі роботи Івана Липківського негайно треба було знищити, або мовою чекістів «перевести у п’яту категорію», тому тільки деякі роботи Івана Липківського зберігаються у НХМ (Київ).