10 січня 1870 р у Вільно (нині Вільнюс) народився Іван Олексійович Владимиров. Батько – священик, бібліотекар при Московському Англійському клубі. Мати Елізабет Вакгорн – відома англійська акварелістка.
Домашня школа, захоплення живописом і мандрами. Підлітком самотою мандрував Поліссям. 12-річним сам один поїхав до дядька в Англію, провів у нього півроку; плавав на його пароплаві, писав пейзажі. Після повернення в Росію здобував освіту у Віленській рисувальній школі Івана Трутнєва. Далі навчався у Санкт-петербурзькому юнкерському училищі, за станом здоров’я залишив службу. У 1891—1893 рр навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, спеціалізувався у Богдана Віллевальде, Олексія Ківшенка, Франца Рубо.
Під час літніх канікул студент Владимиров мандрував півднем; пройшов від Одеси до Кавказу, жив у гірських аулах. Привозив звідти замальовки (пейзажі, батальні сцени) для майбутніх картин, удостоївся великих і малих срібних медалей. За картину «Перев’язувальний пункт під час Кавказької війни» в 1893 р отримав звання класного художника другого ступеня. У 1897 р. за полотно «Бій адигейців на річці Малці» удостоївся звання класного художника першого ступеня. Автор виставляв свої акварелі, фотографії на виставках, друкував у журналах «Нива», лондонському Graphic, у французькому Illustration, в американських часописах. Високі оцінки мав від Олександра Бенуа, Іллі Рєпіна.
Владимиров одружився, став батьком двох дівчаток. Жили на дачі на Морській вулиці (нині місце губернаторської дачі вис. Комарово).
Був художнім кореспондентом у російсько-японській (1904—1905), балканських (1912—1913) і Першої світової війн, малював воєнні будні без прикрас.
З 1917 р працював у Петроградській міліції: створив альбоми портретів злочинців; цикли документальних замальовок подій 1917—1918 рр. Художник став об’єктивним свідком смутної епохи: зумів не тільки змалювати офіційні, так і «непарадні» нюанси революції, громадянської війни. Іван Владимиров був реалістом, бачив не тільки романтику революції, а й буяння червоного терору, тому частину робіт заховав, найбільш відверті картини переправив за океан. Завдяки цьому ми бачимо образи творців революції, хазяїнів життя: дебільні обличчя червоноармійців з цигарками в зубах у царській ложі театру, керівниками інтелігентів і стареньких священиків на примусових роботах. 
Окремою темою був голод у Пітері, показ грабунку червоноармійцями селян, продовольчої допомоги від Червоного Хреста.
Він писав портрети Леніна, Сталіна. Влада обдарувала Владимирова довір’ям і почестями, зробила митця членом престижних художніх об’єднань. У 1937 р відправили на Всесвітню виставку в Парижі.
Часи Другої світової знаходився в блокадному Ленінграді, творив плакати, ескіз, замальовки, картини,
Іван Владимиров помер 14 грудня 1947 р у Ленінграді на 77-му році життя.
Залишити відповідь