Ми не маємо відомостей про походження Якова Нероди (Яцька Бородавки), рік його народження. Правдоподібно, що походив він із міщанської православної сім’ї, в молоді літа здобув непогану освіту. Збереглися його листи, писані кирилицею, каліграфічним почерком. Навіть, коли він прибув на Січ точно не відомо. Знаємо, що Нерода брав участь у всіх походах гетьманів Сагайдачного і Барабаша, у тому числі і в поході на Москву; що на Січі Яків від козаків отримав прізвисько «Бородавка», але документи підписував родовим прізвищем «Нерода». Імовірно, співачка Оксана Петрусенко саме з того роду Бородавок.
Завдяки освіті, доброму володінню шаблею і мушкетом, природному ораторському хисту Нерода став авторитетним січовим старшиною.
Яцько Бородавка гетьманував після гетьмана Кішки до 1606 р., його не раз обирали гетьманом Війська Запорозького, він був постійним суперником Петра Сагайдачного.
Влітку 1619-го Нерода-Бородавка знову замість Сагайдачного став до керма Запорозького війська і проголосив морський похід. Сформував ескадру з півсотні чайок, узяв курс на Стамбул.
9 серпня 1619 р. Гетьман Війська Запорозького Яцько Бородавка (офіційно Яків Нерода) очолив успішний морський похід на Тягиню, Константинополь, а 1620-го – на Варну. Запорожці вдерлися до столиці Порти, розгромили частину переляканого гарнізону, пограбували передмістя. Після цього впродовж усього літа ескадра Нероди відвідувала інші міста чорноморського узбережжя Туреччини. Кажуть, що турки з криком «сагайдак-шайтан» втікали від одного виду козацьких чайок. Завдяки успішним десантам козаки визволили та доставили на Січ кілька сотень невільників. Втрати козацької ескадри були невеликими. От і набув гетьман Бородавка слави флотоводця. Як на сучасний погляд, Яцько Бородавка – популіст: він виступив із вимогою називати козаками всіх, хто так сам себе вважає. Наслідком став масовий прилив на Січ селян і збільшення нападів міщан на польські маєтки. Вони захоплювали коней і зброю, проголошували себе козаками, створювали збройні загони. Проте уже в лютому 1620-го Петро Сагайдачний узяв булаву до своїх рук. Гетьман-дипломат намагався зміцнити відносини з польським урядом, домогтися більше прав для Православної Церкви та козацтва, але частина козацтва вважала це угодовством, і – знову від липня 1620 р. і до 30 серпня 1621 р. гетьманом Війська Запорозького був Яків Бородавка.
Навесні 1621 року поблизу Білої Церкви зібралося понад 50 тисяч озброєних людей, які проголосили себе городовими козаками. По суті, на той час в Україні було дві козацькі армії: одна під командуванням Сагайдачного, друга під командуванням Бородавки; один гетьман у Києві, другий – на Січі. Та й ворогів було мінімум двоє: крім польської армії, 400-тисячна армія турецького султана Османа II, що рушила в Україну.
Отже, треба єднатися, але… На яких засадах? За ким буде булава? І хто ж ворог? На ці питання мала дати відповідь загальна рада реєстрового і нереєстрового козацтва, що відбулася 15-17 червня 1621 р. у Сухій Діброві (урочище між Білою Церквою та Ржищевом). У ній брали участь близько 40 (за ін. даними 50) тисяч козаків, кобзарі та група православних священників на чолі з митрополитом Іовом Борецьким. Священники закликали до єдності, потім митрополит Борецький, який активно підтримував Сагайдачного, зачитав привезене послання польського сейму, який запрошував козацтво до участі у війні проти Османської імперії та обіцяв низку привілеїв. Що ж бити басурмана – свята справа, тож треба домовитися з польським королем і сеймом про забезпечення козацького війська та привілеїв. Палка промова Бородавки потішила гонор козацький, але гетьман-рубака не зміг би добитися успіху на дипломатичному ґерці у Варшаві. А булава була одна, от і віддали її гетьману-дипломату Петру Конашевичу-Сагайдачному, якого відправили в складі послів до Варшави разом із Й. Курцевичем-Коріятовичем. Яцьку Бородавці рада доручила гетьманське командування 40-тисячним козацьким військом, вести січовиків до Дністра, в Молдову.
Король одразу прийняв козацьке посольство. За одинадцять днів, доки посольство перебувало у Варшаві, король кілька разів особисто поговорив із Сагайдачним.
У липнi – першiй половинi серпня, коли польська армія готувалася до походу, гетьман Бородавка привів свою сорокатисячну, озброєну 23-ма гарматами армію до Дністра і зненацька напав на фортецю Сороки. Зруйнував її, вдерся до володінь молдавського господаря Стефана ІХ Томшу, розбили його особисту охорону. Томша втік під захист турецьких військ.
Польська армія стояла на лівому березі Дністра, проте переправлятися не наважувалась, чекала підходу до правого берега козаків Бородавки. Гетьман Бородавка не поспішав іти на з’єднання, бо розвідка донесла про перемовини поляків із турками. Яцько побоювався, що поляки можуть укласти перемир’я з турками і разом вдарити на козаків, тому домігся, щоб поляки на чолі з коронним гетьманом Карлом Ходкевичем самі форсували Дністер і підійшли до Хотина, де на той час був польський гарнізон.
Не тільки польський король, а й гетьман Ходкевич переконалися, що мати справу з Бородавкою нелегко, бо дипломатія цього гетьмана була на острії шаблі; що волів він спочатку розбити польське військо, потім заходитися до турецького.
У цей час українські полки були на півдорозі між Могилевом-Подільським і Хотином. У серпні у козацький табір під Могилів (нині Могилів-Подільський Вінницької області) прибув з Варшави Петра Сагайдачний. На скликаній козацькій раді Сагайдачний повідомив про обіцяні королем українським козакам пільги (припинення релігійних утисків, збільшення платні тощо за участь у війні проти Туреччини), що підкупило козацьку старшину.
Сагайдачний на чолі свого загону вирушив, щоб повести переговори з Бородавкою від імені коронного гетьмана Ходкевича. 25 серпня 1621 р. у табір під Хотином на підмогу королю Володиславу проти турків прибуло 45 000 козаків із Яцьком Бородавкою. Перша зустріч козацьких ватажків показала, що їм ніколи не порозумітися, що Яків Нерода міг виграти бій, але завжди програвав у переговорах.
Подальша доля Бородавки має два варіанти.
За першим – коли козацьке військо наблизилось до польського табору, Сагайдачний наказав своїм козакам схопити Бородавку, закувати в кайдани та віддав його під суд. За недостатню підготовку війська до війни, бойові втрати козацький суд виніс Яцькові смертний вирок, за яким 8 вересня 1621 року його було страчено під Хотином.
За іншими даними, Сагайдачний відіслав Нероду на Січ, де той залишався серед січової старшини. Після смерті Петра Сагайдачного козаки знову обрали Якова Нероду гетьманом. Після пишного похорону Сагайдачного Польща відмовилась від всіх даних йому обіцянок і грамот, бо король Сигізмунд III не бажав мати справу з Неродою через його антипольські позиції. Помер Яків Нерода на Січі у січні 1623 р
Залишити відповідь