UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Особисте » Кодове слово – Білочка

Кодове слово – Білочка

Відчиняю двері, а там симпатична молодичка.
– Володимирівно, я до Вас!
– То проходьте, якщо до мене.
– Я – Маша з тринадцятого дому. Сьогодні три роки, як ви врятували мого чоловіка. Гена ж мій – ловкий хазяїн, батько гарний, а як запив – мало не розлучилися, Добре, що Ви його загіпнотизували. Я, правда, подробиць не знаю, чоловік же згадує Любомира та Білочку. Мабуть, кодове слово «білочка». Тепер діти живуть у Запоріжжі, а ми у Мар’ївці, у батьків. Це ми з Геною зібрали помадорчики-огірочки, абракоси, сливки, малинку. Все своє, без хімії. З’їште, за наше здоров’я! А вашому котові Гена з свого ставка виловив карасиків, вони золотисті, тиною не тхнуть. Маша виставила відерце з водою, у якій плавали карасики і якими зацікавився Любомир. – На цьому моя гостя відкланялася і зникла.
Я ж сиділа ні в тих, ні в сих. Згадала, як десь о шостій ранку я з Любчиком та Мальошею вийшли на прогулянку. Ранок був чудовим. Мала сиділа біля під’їзду, ми з котом почапали на дитячий майданчик. Любчик і нині любить працювати на публіку. Поки нікого з глядачів не було, він ліниво пересувався, вивчав карту чужих пахощів. Та от із нічної крамнички вийшов чоловік із пачкою порошкового вина і сів на лавочку дитячого майданчика. У нього була явна кортячка (як кажуть люди питучі – хачючька): він жадібно остограмився. Любомира враз підмінили: він граціозно підійшов до гірки, почав велично підніматися східцями, поклонився, розпушив хвіст і усівся.
Мальоша теж прагнула уваги аудиторії: вона гайнула на в’яз – тільки хвіст майнув. Раптом захмелений глядач вибалушив очі і запитав: «Скажіть, у вас один кіт?»
– Так, кіт у мене один – Любомир. Я не сказала, що у мене три кішки; думала, що чоловікові не до живності.
– Значить, білочка, – протягнув Гена. Він не допив вино – і пішов.
Тільки тепер я все зрозуміла. Хвости у моїх мишодавів однакові і так вони схожі. Отже, коли Гена побачив Любчика на гірці, а хвіст Мальохи на вершечку дерева, вирішив, що допився до білочки. Що ж добре, що він три роки не п’є і вірить у казку з гіпнозом. Хай вірить, бо кожний живе у своїй казці.

Лип 11, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Лицар степуСтепан Гризодубов
You Might Also Like
 
18 травня мовою фактів….
 
Микола Андрусів із Одеси
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image9 years ago Особисте1,144
Недавні записи
  • Киянин, нащадок Романових
  • Королевське Євангеліє
  • Леонід Перфецький
  • З роду Коцебу
  • Анна Герман
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терорграфікперекладачісторикдисиденткомпозиторОУНТарас ШевченкокозакигетьманскульпторполіглотбієналепейзажистмитрополитБогдан ХмельницькийХарківакторілюстраторпейзажіотаманСергій Корольовграфікапейзажкороль ФранціїШевченкокраєзнавецьлікарпортретистбойчукістКиївжурналісткапедагогКапністМосковіяІван Айвазовськийцаргенерал-майорспівак
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.