UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Особисте » Кодове слово – Білочка

Кодове слово – Білочка

Відчиняю двері, а там симпатична молодичка.
– Володимирівно, я до Вас!
– То проходьте, якщо до мене.
– Я – Маша з тринадцятого дому. Сьогодні три роки, як ви врятували мого чоловіка. Гена ж мій – ловкий хазяїн, батько гарний, а як запив – мало не розлучилися, Добре, що Ви його загіпнотизували. Я, правда, подробиць не знаю, чоловік же згадує Любомира та Білочку. Мабуть, кодове слово «білочка». Тепер діти живуть у Запоріжжі, а ми у Мар’ївці, у батьків. Це ми з Геною зібрали помадорчики-огірочки, абракоси, сливки, малинку. Все своє, без хімії. З’їште, за наше здоров’я! А вашому котові Гена з свого ставка виловив карасиків, вони золотисті, тиною не тхнуть. Маша виставила відерце з водою, у якій плавали карасики і якими зацікавився Любомир. – На цьому моя гостя відкланялася і зникла.
Я ж сиділа ні в тих, ні в сих. Згадала, як десь о шостій ранку я з Любчиком та Мальошею вийшли на прогулянку. Ранок був чудовим. Мала сиділа біля під’їзду, ми з котом почапали на дитячий майданчик. Любчик і нині любить працювати на публіку. Поки нікого з глядачів не було, він ліниво пересувався, вивчав карту чужих пахощів. Та от із нічної крамнички вийшов чоловік із пачкою порошкового вина і сів на лавочку дитячого майданчика. У нього була явна кортячка (як кажуть люди питучі – хачючька): він жадібно остограмився. Любомира враз підмінили: він граціозно підійшов до гірки, почав велично підніматися східцями, поклонився, розпушив хвіст і усівся.
Мальоша теж прагнула уваги аудиторії: вона гайнула на в’яз – тільки хвіст майнув. Раптом захмелений глядач вибалушив очі і запитав: «Скажіть, у вас один кіт?»
– Так, кіт у мене один – Любомир. Я не сказала, що у мене три кішки; думала, що чоловікові не до живності.
– Значить, білочка, – протягнув Гена. Він не допив вино – і пішов.
Тільки тепер я все зрозуміла. Хвости у моїх мишодавів однакові і так вони схожі. Отже, коли Гена побачив Любчика на гірці, а хвіст Мальохи на вершечку дерева, вирішив, що допився до білочки. Що ж добре, що він три роки не п’є і вірить у казку з гіпнозом. Хай вірить, бо кожний живе у своїй казці.

Лип 11, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Лицар степуСтепан Гризодубов
You Might Also Like
 
Перші Уляна та Стецько
 
Єдине, що може зашкодити політиці…

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Особисте1,018
Недавні записи
  • Арго? Феня!
  • Платон Борисполець
  • 22 травня – пам’ятна дата для кожного українця, день перепоховання великого Тараса Шевченка
  • Щоб голова не боліла
  • Бухарестський мирний договір
Позначки
поетписьменникЗапоріжжячервоний тероркозацтвохудожникживописецьБогдан ХмельницькийТарас ШевченкогетьманХарківперекладачскульпторСергій КорольовакторКапністІван АйвазовськийОлег ОльжичголодоморВовккомпозиторІван ФранкоКирил РозумовськийІван КотляревськийЛенінОлексій ПеровськийІван ШишкінІван БогунОлександр РубецьВійсько ЗапорозькеАполлон СкальковськийПавло ПолуботокВасиль СедлярЮрій ШухевичІван СтешенкоЄвген КравченкокінооператорМикола СтражесколікарАльфред ФедецькийтерапевтАнатолій ЛупинісПетро Конашевич-СагайдачнийГригорій Тарновськийбандурист
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Міжнародна відзнака від Всеукраїнського фонду імені Тараса Шевченка.
  • Сергій до Міжнародна відзнака від Всеукраїнського фонду імені Тараса Шевченка.
  • Ганна Черкаська до Богдан-Ігор Антонич
  • Nadiya до Богдан-Ігор Антонич
  • Ганна Черкаська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.