Відчиняю двері, а там симпатична молодичка.
– Володимирівно, я до Вас!
– То проходьте, якщо до мене.
– Я – Маша з тринадцятого дому. Сьогодні три роки, як ви врятували мого чоловіка. Гена ж мій – ловкий хазяїн, батько гарний, а як запив – мало не розлучилися, Добре, що Ви його загіпнотизували. Я, правда, подробиць не знаю, чоловік же згадує Любомира та Білочку. Мабуть, кодове слово «білочка». Тепер діти живуть у Запоріжжі, а ми у Мар’ївці, у батьків. Це ми з Геною зібрали помадорчики-огірочки, абракоси, сливки, малинку. Все своє, без хімії. З’їште, за наше здоров’я! А вашому котові Гена з свого ставка виловив карасиків, вони золотисті, тиною не тхнуть. Маша виставила відерце з водою, у якій плавали карасики і якими зацікавився Любомир. – На цьому моя гостя відкланялася і зникла.
Я ж сиділа ні в тих, ні в сих. Згадала, як десь о шостій ранку я з Любчиком та Мальошею вийшли на прогулянку. Ранок був чудовим. Мала сиділа біля під’їзду, ми з котом почапали на дитячий майданчик. Любчик і нині любить працювати на публіку. Поки нікого з глядачів не було, він ліниво пересувався, вивчав карту чужих пахощів. Та от із нічної крамнички вийшов чоловік із пачкою порошкового вина і сів на лавочку дитячого майданчика. У нього була явна кортячка (як кажуть люди питучі – хачючька): він жадібно остограмився. Любомира враз підмінили: він граціозно підійшов до гірки, почав велично підніматися східцями, поклонився, розпушив хвіст і усівся.
Мальоша теж прагнула уваги аудиторії: вона гайнула на в’яз – тільки хвіст майнув. Раптом захмелений глядач вибалушив очі і запитав: «Скажіть, у вас один кіт?»
– Так, кіт у мене один – Любомир. Я не сказала, що у мене три кішки; думала, що чоловікові не до живності.
– Значить, білочка, – протягнув Гена. Він не допив вино – і пішов.
Тільки тепер я все зрозуміла. Хвости у моїх мишодавів однакові і так вони схожі. Отже, коли Гена побачив Любчика на гірці, а хвіст Мальохи на вершечку дерева, вирішив, що допився до білочки. Що ж добре, що він три роки не п’є і вірить у казку з гіпнозом. Хай вірить, бо кожний живе у своїй казці.
Залишити відповідь