– От зведення господнє! Чого б то я так завелася, – бурчу до Софочки з Хомівною, що кібцями одна на одну сунуть.
– Уот слушала я сіводня пірідачу пра Аліксандра Барадіна, – розпочала Софочка. – Відь ета талантіщє: хімік, кампазітар.
– Да нєт у вас, укрАінцєв такого, чтоби хімік і кампазітар в одном ліце! – Видно, час мені брати слово:
– Даремно, Софочко, ви так. Ми шануємо талант Олександра Бородіна, знаємо про «могутню купку». Люблю його музику з фільму 1908 року «Москва під снігом».
– Дак Барадін – істінна русскій чілавєк, он любіл зємлю сваіх атцов, знал єйо історію, напісал «Князь Ігорь»!
– Лишенько-лебедики! Та вийдіть ви зі свого «русскава міра»! Ну, не був Бородін «істінна русскім»! Його батько – грузинський князь Лука Гедеванішвілі (Л. С. Гедіанов), мати – кріпачка. Від народження Олександр був записаний сином кріпосного слуги князя — Порфирія Бородіна. Ви говорите, що він любив землю своїх батьків-дідів. А чи знав він її, живучи від народження в Петербурзі? Так, талановитий юнак закінчив Медико-хірургічну академію; вперше в царській імперії захистив докторську дисертацію з медицини не латиною, а російською мовою.
– Кажете, любив історію? Так, не раз бував у Полоцьку, вивчав історію України-Руси, написав оперу «Князь Ігор»
Тільки чому ви не хочете знати українських хіміків-композиторів? Ви ж так давно тут живете! Наприклад, сьогодні – День пам’яті Михайла Їжакевича, киянина, сина художника-довгожителя Івана Їжакевича; українського хіміка-аналітика, композитора, учня Левка Ревуцького. Він писав сюїти на українські народні теми, хор «Ой три шляхи широкії» (на слова Т. Шевченка, 1951), романси, пісні.
