UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Самійло Величко

Самійло Величко

11 лютого 1670 року у козацькій родині в полтавському селі Жуки народився Самійло Величко – знаменитий козацький літописець.
Його батько, козак Василь Величко, належав до першої сотні Полтавського полку, був людиною грамотною, мудрою й шанованою, мав велику книгарню. От і була перша школа Самійла батьковою, після якої Величко успішно склав іспити, став спудеєм одного з найавторитетніших в Європі навчальних закладів — Києво-Могилянської колегії, де оволодів п’ятьма мовами: звісно, мовою тодішньої дипломатії – латиною; німецькою та польською мовами. У ті часи в Колегії навчалися обидва небожі Івана Мазепи (1639-1709): Іван Обидовський (1676-1701) та його зведений брат Андрій Войнаровський (1680-1740). До них частенько приїздив Іван Степанович, бував на спудейських диспутах і виставах.
Двадцятирічного Самійла Величка узяв собі писарем-шифрувальником для особливих доручень генеральний військовий писар Василь Леонтійович Кочубей. Упродовж 15 років через руки Величка проходила секретна військова кореспонденція, дипломатична шиферна (шифрована) пошта; навіть кореспонденція, про яку Іван Мазепа не знав.
На початку 1705 уведений до Генеральної Військової Канцелярії, де пробув старшим канцеляристом близько чотирьох років, до падіння Василя Кочубея. Брав участь у походах, зокрема через Правобережну Україну з військом на допомогу полякам. У ті часи в гетьманській столиці, Батурині, були акредитовані посли п’яти держав: шведський, московський, кримський, волоський і мунтенський (молдавський). У Генеральному війську і в канцелярії Самійло виконував особливі (секретні) доручення, залучався до посольств гетьмана І. Мазепи. Наприкінці 1708 року в Батурині Самійла Величка заарештували та ув’язнили як людину, наближену до Василя Кочубея. Сім років козак провів у неволі в Чернігівському краї.
Коли Василь Васильович, син Василя Кочубея, його визволив, Самійло Величко оселився в Диканьці, де учителював, займався літературною діяльністю. Пізніше перебрався у рідні Жуки, де провів останні роки, там він творив «Літопис». І Диканька, і Жуки належали родині Кочубеїв.
Багаторічне розумове та фізичне напруження позначилися на здоров’ї літописця. Він осліп, тому диктував нові сторінки свого літопису найнятим писарчукам. Величку також належить велика праця «Космографія», яку він теж продиктував.
58-річний літописець помер у рідних Жуках, де й похований, могила Самійла Величка до нашого часу не зберіглася.

Лют 11, 2020Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Ми прийшли у цей світ не даремно13 лютого 1529 р.
You Might Also Like
 
Дмитро Міллер
 
Гарібальді та українці

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image3 years ago Видатні люди444
Недавні записи
  • Справи церковнії
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.