У неділю 12 листопада 1623 року, під час пастирських відвідин греко-католицького архієпископа полоцького Вітебську, православні напали на єпископську палату і почали бити обслугу. 
Тоді Йосафат Кунцевич вийшов до юрби та сказав, що коли шукають його, то ось він, однак слуг нехай лишать у спокою. Нападники розгубилися, не знали, що робити, але хвилі тисняви посунули тих, які були спереду на владику.
Один із розлюченого натовпу підскочив до єпископа і вдарив його сокирою по голові. Смертельно поранений Йосафат впав на землю, натовп витягнув його на подвірʼя, здер з нього одяг. Волосінницю, яку Йосафат носив замість сорочки для покути, наповнили камінням, тіло привʼязали до коня, поволокли вулицями міста і вкинули до ріки Двіни.
Папа римський Пій IX у 1867 р. зарахував Йосафата до лику святих, проголосив покровителем для Русі та Польщі. Вважається покровителем України.
25 листопада 1963 року у Римі під час ІІ Ватиканського Собору, за Папи Павла VІ, мощі Св. Йосафата розмістили в Базиліці Св. Петра для привселюдного почитання.
