– Серіал тривог перетворив нас на дітей підземелля. Холодно, сумно. Молодь тероризує айфони, а ми можемо тільки погомоніти.
– Уот, прідставіть сібє ні магу, чтоби расія прасила а пірімірії, – заправляють Софочка.
– Чому не можеш? Ось тобі наочність. Картина Яна Матейка «Баторій під Псковом» (1873). 1581 р. Точиться Лівонська війна, Стефан Баторій із 100-тисячним військом обложив Псков. До короля польського та великого князя литовського Стефана Баторія звернулося посольство московського царя Івана Грозного з проханням про мир.
– Надворі листопад, бачимо стіни оточенного міста, церкви та зграї круків, які очікують здобич. У центрі Стефан Баторій. Він на престолі, трон на шкурі ведмедя (символ росії), біля ніг московський прапор. Король гонорово сидить у обладунках лицаря, золотому плащі, його шабля готова до бою. Позував Янові Матейку вірменин Юзеф Хассо-Агопсович. Ліворуч, позаду короля канцлер Ян Замойський тримає гетьманську булаву та печатку канцлера. Ян – друг і однокашник Стефана, вони разом навчалися в Падуанському університеті, чоловік Гризельди, племінниці короля.
– Праворуч – зневажені постаті московських послів, які просять миру. На колінах стоїть владика полоцький Кипріян, у багатому, розшитому золотом одязі. Він на золотій таці підносить королю хліб. Поряд присів Григорій Нащокін.
– Что-то я ні віжу здесь прідствітілєй Європи, Америки, – не здаються Софочка.
– Америку ще відкривали, а Європу представляє фігура в центрі єзуїта Антоніо Поссевіно, папський легат, посол до Івана IV. Зверніть увагу на мову рук: одну він простягнув Баторію, другою наче боронить Кипріяна.
– Ага, – встряла Хомівна, – і нашим, і вашим!?
– Сонечко, у нього дипломатичне завдання – примирення.
– Московія відмовилася від всіх своїх володінь на Балтиці, від Курляндії, від 40 міст у Лівонії, від м. Полоцька, м. Велижа, передмістя м. Псков. Цей мирний договір Н. Каразін назвав: «самым невыгодным и бесчестным для России миром из всех заключенных до того времени с Литвой».
– Софочка пожухла, змаліла, заціпило їй.
