Ігор Тамм народився 8 липня 1895 року у Владивостоці, де батьки були на заробітках. Батько – нащадок із давньої балтійської німецької родини; його пращур учився в Академії мистецтв разом із Тарасом Шевченком, з цього роду була дружина Карла Брюллова. Дід по батькові родом із Тюрингії. Батько жив на Єлизавеградівщині, вивчився на інженера, його послали працювати на будівництво Транссибірської залізничної магістралі. Мати, Ольга Михайлівна Давидова, по материнській лінії належала до сім’ї Кобилянських, предок яких – курінний отаман Запорозької Січі одружився з дочкою кримського хана Гірея; по другій – із обрусілого грузинського роду; вона ніколи не працювала. Як Ви розумієте, німецько-українсько-киримлі-грузинська родина спілкувалася російською.
Коли Ігорю було 3 роки, родина повернулася до Єлисаветграда, де батько відав водопостачанням, спроектував і керував будівництвом міської електростанції (пізніше керував електричним освітленням міста). Інженер Євген Тамм пустив також міський трамвай.
Ігор, його брат і сестра отримала пристойну домашню освіту, знали розмовний варіант української, але жодної книги, школи мовою титульної нації не існувало. Потім була російськомовна чоловіча гімназія Єлисаветграда. Там дуже рано Ігор захопився політикою. За однією партою з Ігорем сидів Шуйський, син багатого херсонського поміщика. Хлопці здружилися, а коли приїхала сестра Шуйського Наталя, Ігор закохався і почав епістолярний роман.
Він не був першим учнем, тільки п’ятим і закінчив зі срібною медаллю у 1913 р., його друг Борис Гессен, син управителя банком, закінчив із золотою медаллю. У тому ж 1913-му Ігор і Борис Гессен поїхали вчитися в Единбурзький університет (Шотландія) на факультет точних наук. Хоч перед поїздкою Ігор дав батькам слово не втручатися в будь-яку політику, він прочитав усього Маркса, відвідував збори місцевих соціалістів, спілкувався з російськими емігрантами… Тамм закінчив перший курс, з того часу у нього зберігся шотландський акцент в англійській вимові. У щоденнику Ігоря були записи: «… Лекцій з фізики зовсім не слухаю, беру тільки 100 годин роботи в лабораторіях (фізика першого року мені вже відома), зате зразу беру другий та третій курси з математики», «…Стосовно того, щоби тут в Единбурзі назовсім залишитися, мені й на думку не спадало. Добре тут якийсь рік провести, а за більше красно дякуємо. Ні університет, ані студенти, чи життя тутешнє мені не по нутру. В Росії, серйозно, все краще». На початку літа 1914 р. Ігор повернувся додому і вступив на фізико-математичний факультет Московського університету, але вибухнула Перша світова війна. У 1915 р. добровольцем пішов на фронт, кілька місяців був «мед братом» у складі санітарного загону, потім за наполяганням сім’ї повернувся до Москви та продовжив навчання.
І справдилося передчуття батька: його син Ігор із головою ринув у політику: став членом партії меншовиків, був делегатом від Єлисаветграда І з’їзду Рад, працював у Єлисаветградській міськнаросвіті, завідував відділом профосвіти Одеської губнаросвіти. У липні 1919 року його відрядили у Москву на з’їзд із позашкільної освіти, звідти він привіз п’ятсот томів книг педагогічного змісту.
У вересні 1917 р. Ігор Тамм одружився з героїнею свого епістолярного роману Наталією Шуйською. У них з’явилися син Микита та дочка Ірина.
Ігор закінчив Московський університет влітку 1918 р. і його залишили при фізфаці для підготовки для звання професора. Можете дивуватися, але гетьман Павло Скоропадський намагався підняти запущену економіку і створював для ентузіастів можливості зайнятися бізнесом. Тому батько Тамма разом із Ігорем зайнялися розробкою родовища бурого вугілля, відкритого під Єлисаветградом, забезпечили підприємства та населення паливом.
З осені 1919 р. Тамм почав працювати викладачем фізики в Кримському Таврійському університеті (Сімферополь). У 1920 – 1922 рр. почалася його науково-педагогічна діяльність в Одеському політехнічному інституті під керівництвом Л. І. Мандельштама, з яким стали друзями на все життя. І. Тамм входив до гурту вчених, які на базі фізичної лабораторії Політеху в вакуумній артілі (ВАКАР) під керівництвом Н.Д. Папалекси, розробляли вакуумні радіолампи. «Вакарі» отримували за роботу в день по склянці борошна.
З 1924 р. Ігор Євгенович працював доцентом на кафедрі фізики в Московському університеті пліч-о-пліч з Борисом Гессеном. Восени 1924 р. відомий голландський фізик Пауль Еренфест почув доповідь І. Є. Тамма і висловив бажання познайомитися з молодим ученим. Незабаром за рекомендацією Пауля Еренфеста і А. Ф. Іоффе Тамму була надана стипендія із спеціального «Фонду Лоренца», тому він виїхав до Голландії (м. Лейден). Тут почалася дружба з англійським фізиком-теоретиком Полем Діраком, який працював у галузі квантової механіки. Вони опублікували спільну роботу в Кембриджі. Більше 30 років тривала дружба І. Є. Тамма з Нільсом Бором, засновником квантової теорії. Варто зазначити, що Ігор регулярно писав листи «папочке и мамочке», постійно цікавився сином і дочкою.
У 1924 р. Тамм опублікував першу наукову роботу «Електродинаміка анізотропного середовища в спеціальній теорії відносності».
Після відкриття Л. І. Мандельштамом знаменитого ефекту комбінаційного розсіювання світла (1928) І. Є. Тамм провів дослідження з квантової теорії цього ефекту. Він вперше ввів поняття про квазічастинки – фонони. Ця блискуча ідея отримала подальший розвиток у роботах Я. І. Френкеля. Л. Д. Ландау запропонував квазічастинку для опису властивостей рідкого гелію – квант обертання, яку Тамм назвав ротоном.
У 1933 р. Тамм став доктором наук і членом-кореспондентом АН СРСР і тільки через 20 років стане академіком ( його не любили Сталін та Жданов «за меншовизм»).
У 1934 році Ігор Тамм разом із Дмитром Іваненком запропонували модель ядерних сил шляхом обміну частинками — парою електрон-антинейтрино. Тоді їхня Нобелівська зірвалася.
У цей час справи Ігоря Тамма налагодилися: він отримував гарні гроші, легко з ними розлучався, охоче давав тим, хто потребував, кажучи: «мені всеодно їх не витратити». Часто Ігор Тамм бував за кордоном. Радянський учений Тамм в анкеті зазначав: «Добре володію англійською, французькою, німецькою, володію слабо українською, італійською, голландською мовами». Він виступав із доповідями англійською, французькою та німецькою на закордонних конференціях; але відчував себе українцем. У його домі бували гості, яким господар розповідав про свої відрядження, подорожі. Говорив дуже шпарко, що дало гостям можливість визначити швидкість мови – «один Тамм».
З 1934 р. до останніх днів життя Ігор керував організованим ним Теоретичним відділом Фізичного інституту АН СРСР ім. П. М. Лебедєва (ФІАН), в якому проводилися знамениті щотижневі «Таммівські» семінари з теоретичної фізики. За цей час відбувся арешт і розстріл Бориса Гессена у справі «троцькістсько-зінов’євського терористичного центру і ведення контрреволюційної троцькістської роботи» та улюбленого учня Семена Шубіна. Арештували брата Леоніда, крупного інженера звинуватили в підготовці вибуху коксових батарей на Донбасі.
До 1941 р. Ігор Тамм був професором, завідувачем кафедри теоретичної фізики. Перед війною хвора на рак молодша сестра Таня зламала ногу, 76-річний батько, мати Тамма не могли залишити дочку, тому Ігор приїхав до родини і жив у окупованому німцями Києві. Вісім місяців ніде не працювали. Продали, що можна було, а потім довелось йти найматись на роботу. Євген Федорович добре знав німецьку і пішов на завод «Більшовик» перекладачем технічної та господарської документації. Сестра Тетяна працювала на дому перекладачем німецької мови за нарядами геологічного інституту.
У німців існував спеціальний орган «Дойче Миттельштелль», який займався визначенням і оформленням приналежності громадян до «фольксдойче» (від нім. Volksdeutsche– етнічні німці) – загальна назва німецьких національних меншин у Європі напередодні та в роки Другої світової війни, чи рейхсдойче (імперські німці). Таммів перевіряли чи не євреї вони, переконалися, що вони німці. Їх зареєстрували і видали картки на продукти. Мама померла 31 грудня 1943 р. Це дало підстави органам довести, що Тамми – зрадники СРСР.
Через це Ігоря Тамма у 1943 році не допустили до створення атомної бомби. Тільки 1946 р. Тамму дозволили розгляд більш-менш безпечних питань. Він створив працю «Про ширину фронту ударної хвилі більшої інтенсивності». У 1948 р. Ігор Євгенович зі своїми співробітниками були залучені до створення ядерної зброї, він – один із батьків радянської водневої бомби. Найбільшу популярність здобули виконані в 1950 – 1953 рр. спільно з А. Д. Сахаровим роботи по утриманню і термоізоляції плазми магнітних полів (керований термоядерний синтез). У 1950-му І. Тамм, А Сахаров і Ю. Романов виїхали в Арзамас-16, де очолив відділ і продовжив роботу над РДС-6с – першим у світі компактним термоядерним зарядом. Тамм брав участь у випробуваннях першої водневої бомби 12 серпня 1953 р. на Семипалатинському полігоні.
Отримав Героя Соціалістичної Праці та Сталінську премію. У 1953 р. І. Є. Тамм був обраний дійсним членом Академії наук СРСР. Він передав справу А. Сахарову.
У 1958 р. І. Є. Тамм разом з Іллею Франком і Павлом Черенковим була присуджена Нобелівська премія з фізики «за відкриття та тлумачення ефекту Черенкова». Це був єдиний випадок в історії премії Нобеля, коли лауреатами стали одразу три радянські вчені.
Дивно, але Ігор Євгенович ніколи не був членом КПРС, але різко критикував бюрократичний контроль над академічними дослідженнями. У 1958 р. був у складі радянської делегації на Женевську конференцію з питань заборони випробовування ядерної зброї.
Відпочивав учений, переключаючи увагу на інші науки. І. Є. Тамм цікавився біологією, його займала ідея про тісний зв’язок між «живою» та «неживою» природою, вивчав питання генетики, проблеми генетичного коду, вважав перспективною проблему радіаційної генетики, його цікавили роботи по участі мікроорганізмів у процесі отримання білків з нафти, створив на фізичному факультеті МДУ першу в світі кафедру біофізики.
У 1968 І. Є. Тамм був нагороджений спільно з англійським ученим Пауеллом золотою медаллю ім. М. В. Ломоносова.
Ігор Євгенович від душі любив подорожі, рибну ловлю, займався лижним спортом, захоплювався грою в теніс, дуже любив шахи. Неабиякий альпініст досяг гірських вершин Тянь-Шаню, Алтаю, Кавказу, Паміру, Камчатки, Альп, працював у академічній комісії з проблем « сніжної людини», обожнював дослідження печер. Майстер спорту СРСР Ігор Євгенович ходив у гори до 70 років.
Не раз, штурмуючи вершини Паміру, Тамм чув про фантастичну печеру Мата-Таш, розташовану поблизу китайського кордону біля Рангкульського озера та одноіменної печери. Легенди доносять нам, що у печері Мата-Таш на межі XV століття китайськими купцями захований величезний скарб цінностей. Вони нібито везли з Індії великим караваном ювілейні вироби і самоцвіти, найтонший шовк і парчу, килими і безцінну зброю виробництва східних майстрів. Зрештою, професор звернувся до академії з проханням профінансувати експедицію на береги Рангкульського озера. Відповідь не забарилася: на дитячі забавки коштів немає. І от у 1957 році Ігор Тамм на власні кошти організував і очолив експедицію з числа студентів. Експедиція дослідила печеру, зробила спробу піднятися стіною до Мата-Таш. Щойно альпіністи почали підніматися, налетіли агресивні орли, які вели себе вкрай Академіку довелося відстрілюватися від сипів револьвером. Печера зберегла свої таємниці.
Нобелянт Ігор Євгенович Тамм був упевнений в існуванні на Памірі снігової людини, став ініціатором пошуків єті. І ЦК КПРС санкціонувала створення спеціальної комісії, головним завданням якої була підготовка і відправка на Памір наукової експедиції для пошуків снігової людини.
Невиправний оптиміст Ігор Тамм був прихильником гіпотези, що на Памірі є печера – тунель у обжиті світи, через який можна здійснити перехід до них. Десь у глибоких печерах Тамм і підхопив важку невиліковну хворобу, викликану вірусом, що побутує в продуктах життєдіяльності кажанів. Наслідок хвороби – параліч дихальних м’язів. Ігор Євгенович не міг сам дихати. Йому зробили операцію на горлі, підключили до приладу примусового дихання. Людина вражаючої енергії та рухливості, про яку студенти віршували: «Разве можно представить такое – Игорь Тамм в системе покоя?», опинилась у стані майже цілковитої нерухомості. Ігор Євгенович Тамм продовжував теоретичні пошуки, читав, грав у шахи; сумно усміхався: «Я наче жук на булавці»
Ігор Євгенович Тамм помер в Москві 12 квітня 1971 від бічного аміотрофічного склерозу, що призвів до паралічу дихальних м’язів. На його могилі на Новодівичому цвинтарі в Москві височить скульптура, виконана Вадимом Сидуром.
А. Д. Сахаров згадував про свого вчителя: «У ньому, як у Ландау, радянські фізики-теоретики бачили свого заслуженого й видатного главу, і всі ми – принципову, добру, розумну людину, великого оптиміста, доброго й часто вдалого «пророка».
Залишити відповідь