– ЧуднИє ви, права, – мудрствували Софочка, – всьо вам ні слава Богу. Для вас чьо глафная? «А пагаваріть?» Уот і падпісал царь-батюшка указ пра сазданіє гаварільні, відь імінно так піріводітця слово «парламент»?
– Дійсно, англійське слово парламент (parlement — «збори») утворилося від старофранцузького дієслова parler — «говорити», від французького «Paroles» – «слова», звідси “пароль” – кодове слово; а влучне слівце – мотто. Кажуть, що через польську раrlаmеnt від італ. parlamento «обговорювання, переговори, збори» до нас потрапило це слово. От тільки з давніх-давен у нас були віча, а ораторів, майстрів красномовства називали витіями.
– Справді, коли революція 1905-го приперла, з’явилася Державна дума Російської імперії. Дума була нижньою палатою парламенту, верхньою палатою була Державна рада Російської імперії. Державна дума була першим представницьким органом влади в Росії за всю її історію.
– Уот-уот, я жи і гаварью: царь дазволіл – гаварі сібє ат пуза, дак а чьом діпутатам гаваріть, ви посмотрітє на іх фейси – сплашниє троішнікі! – вставили Софочка.
– Чи не про них писав Максим Рильський: «Не спиться вам, парламентські витії, Масні злодії, в орденах кати».
– Ух ти, як Максим Тадейович припечатав! – не стрималася Хомівна.
– Та ні, серед 102 депутатів від 9 українських губерній налічувалось 24 поміщики, 42 селянина, 26 представників міської інтелігенції, 8 робітників, 1 священик. Одразу ж у Думі першого скликання 45 делегатів сформували власну фракцію, що отримала назву Українська думська громада. Головою її був адвокат і громадський діяч з Чернігова Ілля Шраг; серед членів були: Володимир Шемет (друг Миколи Міхновського) та Павло Чижевський — від Полтавщини, Микола Біляшевський та барон Федір Штейнгель — від Києва, Андрій В’язлов — від Волині. Громада вимагала:
1. Надати Україні в її етнографічних межах політичну автономію,
2. Запровадити українську мову в школах, судових і адміністративних органах.
Щодо головного питання революції – аграрного — в громаді не існувало єдиної думки. Кадетські депутати відстоювали передачу частини поміщицьких земель селянам за викуп, а селянські підтримували трудовиків – конфіскацію поміщицьких земель і націоналізацію всієї землі.
– Ну, і чіво же ви дабілісь?
– А ось чого. Красивого початку. 
27 квітня 1906 року у Зимовому палаці цар Микола II влаштував прийом. Після цього в Таврійському палаці Санкт-Петербурга відбулося перше засідання Державної думи.
– Українська парламентська громада мала свій друкований орган — «Украинский Вестник», редактором якого був Максим Славинський, а секретарем — нащадок двох гетьманів Дмитро Дорошенко. Співпрацювали у виданні журналу взяли участь найкращі наукові сили України: князь Михайло Туган-Барановський, письменник Олександр Лотоцький, Олександр Русов, Михайло Грушевський, Іван Франко.
– Так от чому Славко Чорновіл назвав свій самвидав “Український вісник”?
– Так, тяглість традицій. Коли ж Дума висловила намір скасувати приватне землеволодіння, 9 липня 1906 р. Микола ІІ розпустив парламент. Перша дума працювала 72 дні.
– Подальша доля більшості була складною. Більшість селянських депутатів зникли без вісти, іншим довелось переховуватись, хтось потрапив до психлікарні, багатьох побили до півсмерті або спалили будинки.
– І етта царь? Паматросіл – і бросіл!
– Овва, не дай Боже ремейку!
