Йосип Сліпий ( в миру Коберницький) народився на Тернопіллі у селянській родині. Високу освіту здобував у м. Львів, Інсбрук; докторську захищав у Римі. Був ректором Львівської семінарії, ректором богословської академії. З 1 листопада 1944 р. – митрополит Галицький.
З 11 квітня 1945 року – став зеком, звинувачений у такому:
– агент Ватикану,
– агент німецької розвідки,
– керівник антирадянського націоналістичного підпілля.
Відбув 18 років радянських концтаборів у Сибіру та Мордовії, зокрема в Потьмі (табори: Дубравлаг). За цей час у нього були обморожені ноги, роздроблена ліва рука, вибиті зуби. У час брежнєвських репресій я чула таку легенду. Начебто Микита Хрущов, перебуваючи у Ватикані, запитав, чому не всі кардинали сидять. Йому відповіли, що сидять усі.
Чому ж тоді один стілець порожній?
Це стілець кардинала Йосипа Сліпого, він сидить у ваших таборах.
– Він ще живий? – щиро здивувався Хрущов.
Кажуть, тоді генсек дав вказівку доставити Йосипа Сліпого.
сніг, мов ненаписані листú,
по обличчю спогадами бив;
як начáльник тáбору почтúв
у куфайках змóрених рабíв,
вúшикував стáдо лиходíй,
вúтяг роздратóвано папíр;
пáрою із нíздрів і ротíв
нáбрід арештóваних кипíв;
наказавши в’я́зню одномý
вийти з лáви, квапно зачитав
рішення про звільнення томý;
не повíрив навіть наглядáч;
шкíрилися арештáнти злі,
вóльник без тремтіння, без сльози,
знявши шапку, обронúв п’ять слів:
«хлопці… я нічого не просив…
К.М.
Переказують, що серед ночі до концтабору приїхала «Волга» за в’язнем. Його розбудили, наказали зібратися. Начальник тюрми спросоння та перепою кілька разів повторив: «Батя, прости!». А в’язні стежили, як машина поїхала, потім зупинилася, вийшов Йосип Сліпий і перехрестив соузників.
Начальник табору швидко оговтався, зігнав усіх і гаркнув:
– У вас немає папи в Римі. Тут я вам папа!
Після приїзду до Рима, Йосип Сліпий захистив докторську дисертацію, на гонорари від власних лекцій збудував православний храм Рима – собор Св. Софії (посвячений 1969 року), купив монастир студитам, організував Український католицький університет св. Климента (з 1963 р.) і науково-видавничу працю при ньому.
У Римі Сліпий придбав і відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей (посвячений 1971 року). Активізував працю Українського богословського наукового товариства (відновлене в екзилі 1960 року) та відновив видання «Богословія» (з 1963 р.), а 1976 року — журнал «Дзвони».
Під час прийому у Папи Івана Павла II, вітаючи папу, кардинали ставали навколішки. Коли підійшов кардинал Йосип Сліпий, папа Іоанн, висловлюючи повагу, підвівся і сам підійшов його привітати, хоча це йшло врозріз із протоколом.
7 вересня 1984 р. у Римі помер 92-річний Йосип Сліпий.
