19 листопада 1954 р. у Києві помер 55-річний архітектор Іван Іванович Малозьомов. Батько О. Малозьомової.
Іван Малозьомов народився 8 жовтня 1899 р. у с. Луговець на Брянщині. Середню освіту отримав у Стародубській гімназії, яку закінчив 1917 року. Служив начальником Чаусовської волосної міліції до кінця 1917 року, а у 1918 році вступив до Київського архітектурного інституту. Його вчителями були художники В. Касіян, О. Мурашко, Ф. Кричевський, архітектори П. Альошин, О. Вербицький, І. Моргілевський.
Талановитого студента професор Валеріан Риков – українець, учень Леонтія Бенуа, автор проекту Першої кінофабрики в Україні – залучив своїм помічником до проектування кінофабрики (1926-1927). У 1927-ому році журнал «Сучасна архітектура» надрукував дипломний проект Івана Малозьомова.
У 1927 р. закінчив виш зі званням архітектора-художника та виїхав із Києва до Харкова, де був старшим архітектором на будівництві Будинку Держпромисловості (1927 -1929 рр. ), займався розробкою інтер’єрів. Автор проекту фабрики ФЕД (фабрики фотоплівкової апаратури імені Дзержинського) у співпраці з архітекторами Манучаровою, Приймаком та Яковлєвим (1931).
У 1929-1936 рр. — працював в інституті Діпромісто. Керував створенням генеральних проектів планування столиць союзних республік: Тбілісі та набережної річки Кури в Тбілісі (1934), Єревана (1938), Якутська (1939), Петрозаводська (1940); промислових міст: Запоріжжя (1930-1932, 1949), Маріуполя (1935), Кривого Рогу (1936), Твері (1937), Піткяранта (1940), Копліно (1944).
У 1930-1932 рр. разом із П. Хаустовим склали генеральний план Великого Запоріжжя. У Запоріжжі Малозьомов особливою опікою оточив шостий виселок: проектував готелі на вул. Наркомівській, фабрику-кухню на алеї Ентузіастів (пр. Металургів), – Будинок культурних та побутових заходів Великого Запоріжжя. Любив залазити на скіфські могили (їх знищили, коли встановлювали пам’ятник Леніну). Звідти Іван Іванович милувався Дніпром, Хортицею. Від старожилів я дізналася, що район нинішнього порту до війни звався Малозьомівкою.
У 1936-1941 роках був головним архітектором Ленінграда. В 1941-1943 роках служив полковим інженером на Ленінградському фронті, брав участь у боях під Лігово, Копліно, був важко поранений. З 1943 до 1945 р працював у «Ленпроекті», де склав схему відновлення і генеральний план Копліно на посаді керівника майстерні.
У 1945 р. повернувся в Київ. Був виконувачем обов’язків, а згодом заступником начальника Управління у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР, член Вченої Ради інституту містобудівництва Академії архітектури УРСР. Співавтор генплану Києва 1946-1947 років із перспективою на 15-20 років (О. Власов, Б. Приймак, Б. Поліщук, інженер І. Козлов).
Багато років Малозьомов викладав у будівельних вузах Харкова і Києва. У 1928-1936 рр. — викладач Харківського художнього інституту, Харківського інституту комунального господарства. В 1945-1954 роках — викладач Київського художнього інституту.
Іван Малозьомов помер 19 листопада 1954 року. Похований в Києві на Лук’янівському цвинтарі.
