Капітон Павлов народився в 1792 році у родині портового чиновника з Ревеля (тепер Таллін). Коли хлопчику виповнилося вісім років, його прийняли вихованцем до Петербурзької Академії мистецтв (навчався з 1800 до 1815 року). Капітону Павлову було присвоєно звання вільного художника після закінчення Петербурзької Академії мистецтв і він приїхав до Ніжина. З того часу художник пов’язав свою долю з Україною, яку глибоко любив і називав своєю другою батьківщиною. Капітон Степанович викладав малювання в Ніжинській гімназії вищих наук із 1820 до 1839 р.
Учительськими любимчиками були учні Микола Гоголь, брати Микола та Євген Гребінки, Яків де Бальмен (перший ілюстратор «Кобзаря» Шевченка), Олексій Афанасьєв-Чужбинський, Аполлон Мокрицький та Андрій Горонович (майбутні академіки живопису) та інші.
У Національному художньому музеї України зберігається наповнена любов’ю та родинним затишком картина «Діти художника», написана Павловим в 1837 році. Художник зобразив свою велику і дружну родину: шестеро дітей з нянею Феклою. 
З 1839 до 1846 року Капітон Степанович викладав малювання в Київському університеті св. Володимира. В 1840 році Павлов виконав портрет сина Андрія. Маючи велику родину, художник був змушений продавати й ті твори, які писав для себе. Водночас, бажаючи забезпечити живописний кабінет університету достатньою кількістю гарних зразків для малювання, він запропонував твір раді університету. Всі роки перебування в Києві Павлов намагався збільшити і покращити університетську колекцію. Він купував твори у місцевих меценатів, сам реставрував їх, домовлявся зі столичними колекціонерами про придбання для кабінету портретних творів відомих зарубіжних митців. У 1843 році Павлов був членом комісії, яка вивчала стінопис Успенської церкви Києво – Печерської лаври.
У Чернігівському обласному художньому музеї зберігається «Портрет Давида Горленка», написаний Капітоном Павловим у 1835 році. 
Давид Горленко (1788-1848) – нащадок давнього козацького роду з Чернігівщини. З 1806 року служив у Смоленському драгунському полку, учасник Вітчизняної війни 1812 року, майор, а з 1829 по 1844 він був предводителем Прилуцького повітового дворянства. Давид Семенович мав ордени Володимира 4 ступеня та Анни 2 ступеня.
Створюючи пейзажі, майстер знаходив красу та принадність у повсякденні. 
Капітон Степанович брав участь у викупі Шевченка, був особисто знайомий з Тарасом Григоровичем. У повісті «Близнецы» поет згадував Павлова як гарного художника й добру людину. Дружні стосунки зв’язували Павлова з істориком Д. Бантиш – Каменським, з композитором М. Вієльгорським і багатьма іншими діячами культури.
Після виходу у відставку Капітон Степанович поїхав до Ніжина, де жив ще близько 10 років. 1 лютого 1852 р. талановитий художник і вчитель помер.
