«Єдність будь-якого народу виявляється насамперед в єдності його літературної мови, цієї найголовнішої ознаки нації», – казав фактичний редактор остаточного тексту «Українського правопису» (1927) Олекса Синявський.
5 жовтня 1887 року на хуторі Андріївка (нині смт у Бердянському районі Запорізької області) у селянській родині Синявських народилася сьома дитина – Олекса. Хазяйська дитина змалку була навчена до всіх видів роботи. У початковій школі Олекса виявив великий потяг до знань.
У чотирнадцять років хлопець подався до Одеси. Навчався в нижчій ремісничій школі та середній електротехнічній школі в Одесі (не закінчив). Під час навчання Олекса одночасно підпрацьовував репетиторством. Зрештою, екстерном закінчив гімназію (Дорпат) і того ж року став студентом фізико-математичного факультету, з 1910 р. – історично-філологічного факультету Харківського університету. У 1914 р. заарештований і висланий на два роки в Полтаву під нагляд поліції. Повернувшись до Харкова 1916, закінчив екстерном університет і отримав диплом 1-го ступеня. Залишений на кафедрі слов’янської філології.
З 1919 р досліджував українську мову. Професор української мови Харківського інституту народної освіти (1920–1928), керував у ньому секцією української мови науково-дослідної кафедри мовознавства імені О. О. Потебні.
Член Комісії для впорядкування українського правопису при Наркомосі України (1925–1928; відредагував його кінцевий варіант).
Олекса Синявський написав «Короткий нарис української мови» (1918), «Українська мова» (1923), «Норми української літературної мови» (1931), «Коротку історію «Українського правопису» (1931).
Ю. Шевельов назвав прізвища трьох осіб, які найбільше вплинули на розвиток української літературної мови: Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Олекса Синявський, який «вніс у проблеми нормалізації глибоке знання, науковий досвід і методу не тільки відчуття тенденцій розвитку, а й розуміння їх». 
Невтомний трудоголік довго не зважувався завести родину: все не було часу. Коли ж Олексій Синявський одружився з Наталією Костянтинівною, знайшлися їм донька Галина та син Віктор, коли йому було тільки 50, мертвий крижень установив, що українська мова – «націоналістично-шкідницька» справа…
