– Оооо, яке диво – божественний аромат! Звідки це? Ага, йду за носом. Так це пахне біла трояндочка? – винюхує Хомівна.
– Пахне, але не трояндочка, а гарденія, – додала я.
– Ага, згадала – ти розповідала про знайомство Євгена Маланюка з Наталією Лівицькою. Тоді на балу у волоссі дівчини була гарденія, яку Маланюк помітив і попросив подругу Наталії принести йому квіточку. Кажуть, довго він зберігав трофей. Подібне було з Тарасом Шевченком на весіллі Куліша, коли наречена подарувала йому весільну квітку.
– От, яка ти злопам’ятна!
– Слухай, а чому дуже схожі слова: гарденія, гардероб, гардемарин?
– Гардемарин прийшло до нас із французької garde-marine, дослівно — морська охорона. Гардероб (шафа) теж від французької garderobe (garde-robe), де guarde – «зберігання» + robe «сукня».
– Так от чому ми в школі на форму казали «роба»!
– А латинське gardenia «гарденія» від власного імені англ. Garden. Олександр Гарден (1730—1791), американський ботанік і лікар шотландського походження.
– Неймовірна краса та дивні пахощі!
