Професор живопису Володимир Орловський, син поміщика Київської губернії, дуже любив Київ, тому він кинув Петербург – і переїхав до укоханого міста на Дніпрі. Майже щодня до Володимира Донатовича приходили Пимоненко та Світославський, студенти-художники, вихідці з сільської Пріорки. Молоді люди користувалися бібліотекою Орловського, порадами, фактично продовжили навчання у професора вдома. Втім, була й інша, не менш важлива причина частих відвідин. Талановиті юнаки закохалися в юну пасербицю свого вчителя, Сашу Орловську.
Веселий, жвавий Світославський посватався – і отримав облизня — Саша відповіла, що кохає іншого, Миколу Пимоненка. У 1883 р. М. Пимоненко одружився з Олександрою Орловською. На весіллі енергійна, рішуча, гостроязика дочка В.Орловського жартома уклала угоду про те, що коли їй (Олександрі Володимирівні) сподобається якась із чоловікових картин, то твір стане її власністю. Угоду, сміючись, скріпив підписом Микола Мурашко.
Пройшов час і дружина забажала картину «Страсний четвер». 
Послала її на виставку і художник, який не вірив у свої таланти, дізнався, що картину придбала знаменита Мюнхенська галерея «Нова пінакотека». Пимоненка прийняли у дійсні члени Мюнхенського товариства художників.
