6 квітня 1902 р. від паралічу серця у Петербурзькій психіатричній лікарні помер Гліб Успенський, письменник, залюблений у слово.
Учень Леоніда Глібова (у 1856 – 1861 рр.), у Чернігівській класичній чоловічій гімназії. Саме у Чернігові Гліб написав свої перші літературні твори: пісню про Івана Грозного та оповідання «Богомолка» (1860).
Представник зросійщеного українського роду часто бував в Україні. У 1870 та 1891 роках він відвідував свою сестру Олександру Іванівну, яка проживала у Чернігові.
Син Г. І. Успенського терорист Олександр у 1898 році був засланий на Чернігівщину за участь у справі Лахтинської підпільної друкарні.У 1899 р. двадцятирічний геній терору Борис Савинков (син Софії Олександрівни, сестри художника Миколи Ярошенка), закохався у Віру, дочку письменника Гліба Успенського, сестру терориста. Вони одружилися, одне за одним з’явилося двійко дітей Віктор і Тетяна.
Дев’ять років тривав шлюб, який важко назвати щасливим. У 1901 р. Борис Савинков був арештований знову та потрапив у Вологду. Там відбулася ситуація «Галкін-Пугачова». Він зустрівся з «бабусею російської революції» Катериною Брешко-Брешковською, лідером Бойової Організації партії соціал-революціонерів. Легендарна революціонерка була на 35 років старшою за Савинкова (і пережила його на десять років), мала 20-річний досвід каторги, зуміла загітувати Бориса.
Борис опинився у Парижі. Почав писати записки терориста, описувати події 1904-1906 рр. Його муза – Зінаїда Гіппіус подарувала Борису псевдо – В. Ропшин (містечко, де убили царя Петра ІІІ), а також дала ім’я повісті «Кінь блідий».
У Франції Борис зустрів землячку з Єлисаветграда, Євгенію Зільберберг, сестру терориста Лева Зільберберга. Знайшовся у них син Лев Борисович Савинков (1912—1987).
Сумні історії бездержавної України. Скільки талантів ми втратили?!
