У 1946 році за наказом Берії почали будувати секретне містечко недалеко від м. Киштим (Челябінськ-40 або хімкомбінат «Маяк»). На будівництві працювало 70 тисяч в’язнів із 12 таборів ГУЛАГу. Об`єкт мав 3 поверхи над землею та 14 підземних поверхів. Тут працював промисловий реактор, який виробляв плутоній для атомних бомб. У Челябінську-40 у будиночку на березі озера жив Курчатов – батько радянської атомної бомби з дружиною.
29 вересня 1957 р. у неділю о 16 годині 22 хвилини за місцевим часом на хімкомбінаті «Маяк» стався вибух банки № 14 комплексу С-3, перша в СРСР радіаційна надзвичайна ситуація техногенного характеру. Після вибуху 29 вересня 1957 піднявся стовп диму і пилу заввишки до кілометра.
Близько 23 годин було відмічено дивне сяйво в небі; основними кольорами цього світіння були рожевий і світло-блакитний. Світіння спочатку охоплювало значну частину південно-західної та північно-східної поверхні небосхилу, далі його можна було спостерігати в північно-західному напрямку. Це створювало ілюзію північного сяйва. Америка твердила, ніби бачила північне сяйво над Радянським Союзом.
30 вересня 1957 року увечері радіоактивна хмара досягла території Тюмені.
2 жовтня 1957 року: на третій день після аварії з Москви прибула комісія, створена Міністерством середнього машинобудування на чолі з міністром Є.Славським.
Безпосередньо від вибуху ніхто не загинув. У повітря було викинуто близько 20 мільйонів кюрі радіоактивних речовин, що містилися в зруйнованій ємності у вигляді аерозолів, газів і механічних суспензій (для порівняння: під час Чорнобильської аварії було викинуто до 14 Бк, що становить приблизно 380 мільйонів кюрі, тобто приблизно в 19 разів більше).
Протягом першої доби після вибуху з зони ураження були виведені військовослужбовці та ув’язнені. Захистом був холодний душ і «Кагор».
Евакуація населення з найбільш постраждалих сіл почалася через 7-14 днів після аварії. Після вибуху в Сибіру обезлюдніло 30 міст. З 1994 року місто називається Озерськ.
У Радянському Союзі факт вибуху на хімкомбінаті «Маяк» вперше підтвердили в липні 1989 року на сесії Верховної Ради СРСР.
http://archive.svoboda.org/programs/eco/2003/eco.041003.asp
