Примостили мої «дівчата» свої двоспальні гепи на тонесенькому залізному парканчику. Споглядаємо, як школярі несуть квіти, бо завтра День учителя.
– Отак, ткнуть училці букетик, а потім цілий урок викручуйся: нічого не питай, «двійки» не постав, – зітхнула Петрівна. У неї внука-вчителька, вона в темі.
– Зато как красива: учитель, васпитатиль, – муркотіла Софочка.
– Ну, да, – встряла Хомівна, – учитель навчає, а «воспітатель» – про харчування дбає?
– Пачиму же эта о «питании»?
– Як чому? – не здається сусідка. – Пам’ятаєте старий мультик, у якому звучить: «сначала питание, потом вос-питание»? Тобто, у москалів – вигодовування, жрачка на першому плані. – А ти чого мовчиш? – Хомівна до мене.
– Гарне слово «воспитатель», не те, що шкраб (так Ленін називав шкільних робітників). Правда, є ще симпатичне слово «педагог». Якщо звернутися до етимології, то термін “педагогіка” (“педагог”) походить з грец. “pais (“paidos”) – дитина та “ago” – веду, виховую, тобто “дітоводіння”, “дітоводство”. Трохи нагадує слово «шляхта» – той, хто виводить на шлях.
– От добре, – зраділа Петрівна, – скажу онуці, що вона зі шляхти!