UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Історичні події » Бальмонт

Бальмонт

– Нет, Вы слышали выступал министэр укрАинскай культуры? Какой такой культуры, када у Ваших писателей имена: Скаварада, Качирга, Кулиш, Телига? Толи дела у нас: Лермонтов, Бальмонт, – розмірковувала Софочка.
Хомівні від цього аж заціпило…
– А й справді, у Шотландії і сьогодні шанується творчість барда-пророка Томаса Лермонта, пращура Михайла Юрійовича.
І сьогодні ми згадуємо Михайла Юрійовича Лермонтова:
Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.
Быть может, за стеной Кавказа
Сокроюсь от твоих пашей,
От их всевидящего глаза,
От их всеслышащих ушей.
написано в 1841 р.
А стосовно поета, номінанта премії Нобеля, який вважав своїм учителем Лермонтова, скажу: документи свідчать, що прадід поета, Іван Андрійович Баламут був херсонським поміщиком. Згодом прізвище Баламут «ушляхетнили» – Бальмонт. Слово ж «баламут» прийшло до нас із грецької, воно означало: бунтар, заколотник, звабник, напасник, обвинувач, провокатор, спокусник (Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів / К. Костів. – К. : Україна, 1995. – 425 с.) Судячи з кількості амурних походеньок, Костянтин Бальмонт – стовідсотковий Звабник-Баламут.
Але і у нього вистачало сміливості думати та критикувати терор у Росії, царя Миколу ІІ:
Було в Туреччині, де совість в дефіциті,
Де правлять мордобій, нагай і ятаган,
Два-три нулі, негідники неситі
Та ще малий дурний султан.
За цей віршик поет отримав три роки заслання, але не покаявся: у 1906 р. Бальмонт написав поезію «Наш царь» про того ж Миколу ІІ.
Наш царь — Мукден, наш царь — Цусима,
Наш царь — кровавое пятно,
Зловонье пороха и дыма,
В котором разуму — темно…
Наш царь — убожество слепое,
Тюрьма и кнут, под суд, расстрел,
Царь-висельник, тем низкий вдвое,
Что обещал, но дать не смел.
Он трус, он чувствует с запинкой,
Но будет, час расплаты ждёт.
Кто начал царствовать — Ходынкой,
Тот кончит — встав на эшафот.
– Ой, якби ж ці слова про путлєра та Богові у вуха! – не стрималася Хомівна.
– Выходит, у русских поэтов нерусские фамилии?-озадачила себе Софочка.
Головне зображення: худ. Макс Волошин. Портрет К. Бальмонта

Гру 24, 2017Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Іван ЗайцевРоберт Лісовський
You Might Also Like
 
Тимко Бойчук
 
Чесне слово офіцера
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image7 years ago Історичні події, Видатні люди2,094
Недавні записи
  • Архітектор, син архітектора
  • Чортомлицька Січ
  • Братчики
  • Іван та Андрій Дудровичі
  • Атей
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачТарас ШевченкокозакиграфіккомпозиторОУНісторикскульпторгетьманакторбієналеХарківБогдан ХмельницькийпейзажистІван АйвазовськийжурналісткаМосковіяпортретистілюстраторкраєзнавецьШевченкобойчукістлікармитрополитграфікаКапністпейзажпедагогкороль ФранціїСергій Корольовголодоморорден Почесного ЛегіонуПетлюраОлексій ПеровськийКирил РозумовськийСпілка письменниківгенерал-майор
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok