29 вересня 1747 р. у Бедоміні народився Юзеф Руфін Вибіцький (варіант відтворення — Вибицький), польський письменник і політик, автор слів національного Гімну Польщі.
Батько Петро Вибіцький, шляхтич герба Роґаля, мати – Констанція Вибіцька, уроджена Лніська. Домашня освіта, потім освіта юриста. У віці 20 років Юзеф почав політичну діяльність як посол сейму І Речі Посполітої. Молодий посол увійшов у історію, як один із небагатьох, хто успішно застосував право Liberum veto.
За дорученнями керівництва їздив європейськими країнами. Брав участь у повстанні Костюшка, багато років співпрацював із генералом Яном Генриком Домбровським, який брав участь в експедиції на допомогу повстанцям у Великопольщі в 1794 році, а пізніше діяв у польських легіонах в Італії.
У 1797 році в Італії Юзеф Вибіцький написав слова «Мазурка Домбровського», що стала польським національним гімном.
Jeszcze Polska nie umarła,
kiedy my żyjemy.
Co nam obca moc wydarła,
szablą odbijemy.
Ще Польща не вмерла
поки ми живемо.
Що в нас чужа сила видерла
шаблею одіб’ємо.
Скільки ж зробив шляхтич-патріот! Учасник наполеонівських воєн, у 1807 році сенатор-воєвода активно творив герцогство Варшавське, під час польсько-австрійської війни 1809 р. організував оборону Великопольщі. Був одним із засновників Царства Польського, голова Верховного суду Царства Польського (1817—1820).
Нагороджений орденом Святого Станіслава (1793), орденом Білого Орла (1807), орденом Почесного легіону (1807).
Встигав Юзеф Вибіцький писати драми, опери, комедії, поезії.
10 березня 1822 р. в Манечках від малярії помер 74-річний Юзеф Вибіцький.
