4 грудня 1936 року в США відбулася прем’єра першого українського звукового фільму «Наталка Полтавка», де вперше актори співали «під фанеру». Це була екранізація однойменної п’єси Івана Котляревського (аранжування музики Миколою Лисенком). Стрічку відзняв Іван Кавалерідзе на кіностудії «Українфільм».
У комедії Наталку грала актриса Катерина Осмяловська, яка жодного разу не посміхнулася, бо попри щасливий фінал, це драма. Під час зйомок вона (дружина Леся Липківського) була вагітна. 14 листопада 1936-го Осмяловська народила сина Костянтина, онука митрополита УАПЦ Василя Липківського, невдовзі розстріляного більшовиками. 
Катерина та Лесь Липківські.
У ролі Миколи виступав Степан Шкурат. Колишнього працівника депо з початковою освітою, батька тринадцяти дітей відкрив Іван Кавалерідзе. О. Довженко вважав Шкурата уособленням образу українського селянина і знімав у фільмах «Іван» (1932), «Аероград» (1935), «Щорс» (1939). 
У той же час «Наталку Полтавку» в США зняв емігрант Василь Авраменко, танцівник і хореограф. Він мав власну кінокомпанію — «Перша говоряча українська фільма».
Обидві картини показували майже одночасно. Фільм Кавалерідзе йшов три тижні (21 день) поспіль у нью-йоркському кінотеатрі «Рузвельт», де навіть голлівудські бойовики не трималися довго. Щоденно 8-10 тисяч американців переглядали стрічку. Фільм Кавалерідзе, зроблений під радянською цензурою, без англійських титрів, переміг.
