У Львові та Києві в 90-ті я мала щастя сам-на-сам спілкуватися з сином О.Ольжича – Олегом Кандибою. Він об’їздив планету, розшукуючи тих, хто знав батька, і розпитував: «Чому О. Ольжич обрав гарячу смерть і пішов на давно провалену явку на Личаківській, 32?» Здається, відповідь пов’язана з розбратом ОУН.
10 лютого 1940 р. прихильники Степана Бандери, які не визнали чинного голову ОУН А. Мельника, в окупованому нацистами Кракові, адміністративній столиці Генеральної Губернії, зібрали установчу конференцію ОУН (р.). Ні у Книша, ні у Мірчука не згадується місце та час проведення заходу.
Назва організації – ОУН – збереглася завдяки участі в установчій конференції новоствореної революційної організації Степана Ленкавського (єдиний із членів-засновників ОУН (1929 р.) в ОУН (р), автор «Декалогу»). Як розрізнити дві ОУН? Про “бе” та “ме” (бандерівська та мельниківська) були тривалі дискусії.
На конференції створили Революційний Провід ОУН; головою обрали Степана Бандеру; уклали «Акт з 10 лютого 1940 р.», який підписали:
Бандера Степан,
Габрусевич Іван,
Гасин Олекса,
Горбовий Ярослав,
Грицай Дмитро,
Климишин Микола,
Лебедь Микола,
Ленкавський Степан,
Равлик Іван,
Старух Ярослав,
Стахів Володимир,
Стецько Ярослав,
Турковський Василь,
Шухевич Роман.
Цей акт проголошував – «віддаємо керму Організації Українських Націоналістів у руки Степана Бандери і тих, кого він покличе…».
“Біла книга ОУН” подає відомості, що 5 квітня 1940 р. о 19 год. відбулася зустріч голови Проводу Українських Націоналістів Андрія Мельника та голови Революційного Проводу ОУН Степана Бандери, на якій Бандера передав Акт від 10 лютого Мельникові з ультиматумом – дати відповідь упродовж 72 годин, до 8 квітня. Акт не був підписаний і не мав списку підписантів, на що вказав Мельник.
6-7 квітня А Мельник у письмовій формі звільнив Я.Стецька від обов’язків Ідеологічного Референта Проводу ОУН і віддав його під суд «Головного Організаційного (Революційного) Трибуналу ОУН». Рішення Трибуналу зачитав головний секретар ПУН О. Ольжич – Бандера та Стецько отримали присуд смерті.
7 квітня прихильники Бандери видали комунікат, що починався словами «з днем 7 квітня 1940 року полковник Андрій Мельник перестав бути остаточно Головою Проводу Українських Націоналістів».
О. Ольжич, який нібито виконав роль прокурора, отримав смертний вирок.
