8 (18) січня 1654 р. у Переяславі відбулася генеральна військова рада Війська Запорозького, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського, Брацлавського полків і жителі Переяслава. Було ухвалено рішення про створення воєнно-політичного союзу двох держав — України та Московії й укладення з Московщиною довічного (тобто поки триватиме вік московського царя чи Богдана Хмельницького) миру.
В Успенському соборі духовенство мало привести обидві сторони до присяги. Хмельницький зажадав, щоб посли першими присягли від імені царя, що мало б забезпечити Гетьманщині збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Царський посол боярин Василь Бутурлін відмовився присягати від імені царя, бо щоб за “великого государя хто-небудь міг віру вчинити, ніколи не було і тепер не буде”, що цар не присягає своїм підданим. Бутурлін двічі повторив, що цар охоронятиме всі права Гетьманщини і заявив, що «царське слово змінюваним не буває» (рос. царское слово переменно не бывает).
Жодного з документів про цей «довічний» союз (тобто до кінця віку гетьмана Б. Хмельницького чи царя Олексія Михайловича) підписано не було.
Відмовилися від присяги: Запорізька Січ, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський (царських представників там побили киями), Уманський козацькі полки, м. Чорнобиль. Полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, а також українське духовенство на чолі з митрополитом С.Косовим відмовились підтримати Переяславську угоду та присягати московському царю.
За Березневими статтями 1654 року українці переходили під протекцію Москви. І народився міф про «споконвічне прагнення українців до союзу з Росією», що «ми – один народ», «укрАінци с русскімі нікада ні ваівалі», а якою мовою спілкуватися – «какая разніца?».
Через два роки, восени 1656-го, Москва поклала край домовленостям: російське керівництво обговорювало з поляками можливості сходження царя на польський престол і проголошення унії двох держав; вона уклала сепаратний мир із польським королем.
27 липня 1657 року урвався вік Богдана Хмельницького, що зробило «довічний» союз не чинним, але Москва є Москва: їй глибоко по цимбалах був підписаний документ чи ні. Коли Московія виконувала свої домовленості?
Чомусь їхні історики не згадують, що найганебніша поразка московської зброї у Конотопській битві сталася через п’ять років після «возз’єднання».
15 липня 1919 р. у Переяславі отаман Зелений урочисто скасував рішення козацького віча про злуку Гетьманщини й Московського царства.
21 червня 1992 року в Переяславі-Хмельницькому на Великій раді Українського козацтва (гетьман В’ячеслав Чорновіл) затверджено текст присяги на вірність Гетьманщині й одноголосно проголошено зречення присяги на вірність московському цареві, даної 1654 року під час Переяславської ради.
Було встановлено пам’ятний знак на честь зречення українським козацтвом присяги московському царю, де значиться:
Присяги, даної на цьому місці, зрікаємося, на цьому хрест цілуємо — гетьман українського козацтва і вся генеральна старшина, і отамани, і козаки. На цьому місці 21 червня 1992 року українське козацтво на чолі з гетьманом В’ячеславом Чорноволом скасувало присягу московському цареві, дану Богданом Хмельницьким, частиною старшини та козацтва 8 січня 1654 року.
