На день Св. Миколая 1845 р. у кімнаті на Подолі, яку винаймав колезький секретар Микола Гулак у будинку власника протоієрея Андріївської церкви Завадського, зібралися друзі. Вони зверталися один до одного словом «брате», так утворилося Кирило-Методіївське братство – перша українська таємна політична організація. Таємне товариство у складі 12 українських інтелігентів, дворян, вихованців і співробітників Київського та Харківського університетів. Ідеалом кирило-мефодіївців булла соціальна рівність, а у вояків польського опору – свобода. Знаком братства став золотий перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846».
У квітні 1846 р долучився Тарас Шевченко, стало 12 їх апостолів…
1. Андрузький Георгій – наймолодший і найрадикальніший братчик; дійшов висновку: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію, а вона зміцнювалася віками».
2. Білозерський Василь
3. Гулак Микола
4. Костомаров Микола
5. Куліш Пантелеймон
6. Маркович Опанас
7. Навроцький Олександр
8. Пильчиков Дмитро
9. Посяда Іван
10. Савич Микола
11. Тулуб Олександр
12. Шевченко Тарас
14 місяців діяло братство, далі все як завжди: донос «добродія», арешти, але… «за найвищим велінням» (рос. по высочайшему повелению), все трималося в таємниці: не можна було допускати небажаного резонансу.
Слідство у справі кирило-мефодіївців тривало з 18 березня до 30 травня 1847 р у Петербурзі, але суду над кирило-мефодіївцями не було.
Керівником Товариства було визнано Миколу Гулака, якого на трирічний термін було ув’язнено у Шліссельбурзькій фортеці.
Микола Костомаров перебував в ув’язненні один рік.
Олександр Навроцький — пів року у В’ятській тюрмі.
Найтяжче було покарано Тараса Шевченка, якого імператор вважав особистим ворогом. 9 червня 1847 р. російський цар Микола I підписав вирок, за яким 33-річного маляра і поета віддали в солдати, відповідно до припису царя, зробленого власноруч, – «під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати».
У ніч з 8 на 9 червня, як згадують брати Лазаревські, Шевченка доставили до Оренбурга і помістили в ордонансгаузі, де в передпокої проспав усю ніч на голій підлозі. Через десять років поет згадував: «Во мне была (как я после узнал) экстренная надобность в Оренбурге, и потому-то фельдъегерь неудобозабываемого Тормоза не дремал. Он меня и из Питера на осьмые сутки поставил в Оренбург, убивши только одну почтовую лошадь на всем пространстве». Шлях довжиною 2500 верст: Москва-Симбірськ-Самара-Бузулук. Уранці 9 червня Шевченка прийняв комендант Ліфлянд і відправив у казарми 3-го Оренбурзького лінійного батальйону. Тут поета розшукав чиновник Прикордонної комісії Ф.М. Лазаревський, запитав Шевченка, чи може бути йому в чому-небудь корисним. Як згадує Лазаревський, поет стримано відповів: «Я не потребую чиєїсь допомоги – сам собі допомагатиму…»
Спливли роки і місце пам’ятника Миколі І перед Київським університетом посів Тарас Шевченко
