Кожна Січ – це козацький форпост. Слово форпост прийшло до нас з нім. “vor-” (перед) і “Posten” (пост, варта), тобто “передній пост” або “передова варта”. Найдовше з-поміж інших козацьких форпостів 57 років діяла Чортомлицька Січ. Упродовж 1652-1709 рр біля села Капулівка, тепер Нікопольський район на Дніпропетровщині на правому березі Дніпра, біля гирла Чортомлика діяв цей форпост на півострові. Військовий інженер Семен Мишецький писав про Чортомлицьку Січ: “Стара Січ стоїть поблизу Дніпра на річці Чортомлику. Веде свій початок з часу, як запорожці ще були за поляками”.
Доволі рідко ми згадуємо ім’я засновника Січі – отамана Федора Лютая. Звідки таке прізвище? Лутай, Лютай або польське Линчай – міцний, сильний, лютий, певно про бунтівний, непокірний характер козака.
Федір Лутай (Фесько Лютай, Лютий) (роки народження і смерті невідомі), кошовий отаман Запорізької Січі, роки правління 1639,1647, 1652.
У 1637 р реєстровий козак, військовий осавул;
1638 р сотник Переяславського полку Биківська сотня; кошовий отаман Запорізької Січі, однодумець Богдана Хмельницького;
у 1639 р Лутай-Линчай почав зводити Микитинську Січ, тому її називали ще линчаківською;
11 грудня 1647 р ще раз обраний кошовим отаманом Запорізької Січі.
Андріан Кащенко писав: “Без участі Війська Запорізького року 1651 виникла й Білоцерківська згода з поляками; року ж 1652-го, коли Хмельницький водив свого сина Тимоша в Молдову брати шлюб з дочкою господаря, запорожці, з кошовим отаманом Лютаєм саме переносили Січ з Микитиного Рогу на устя Чортомлика. Чому стався цей перехід невідомо, а тільки козаки обрали собі місце на березі Чортомлицького лиману, проти острова, на якому перебувала Стара Січ за часів Жигмонта III, і весь 1652 рік працювали над будуванням тут куренів, церкви й окопів”. Отже, лутайці виступили проти гетьмана, після придушення повстання пішли з Микитиного Рогу будувати нову Чортомлицьку Січ.
Форпост розмістили на крутих схилах півострова, що з’єднувався із сушею невеликою смугою землі. Довкола Січі викопали рів, насипали земляний вал заввишки 13 м. У ньому влаштували бійниці. Набили дерев’яні палі й встановили плетені, наповнені землею коші. Для виходу по воду до річок Чортомлик і Скарбна в земляному валу зробили вісім лазів. Через них могла пройти тільки одна людина. Стоянку козацьких чайок Лутай наказав будувати внизу на річці Лапинці, її прикривав земляний вал і артилерія.
Найзнаменитішу фортецю на Чортомлику називають “Січ кошового Сірка”, бо Іван Сірко став духовним спадкоємцем Федора Лютая. Він жив тут із 1663 р, тут 15 разів обирався отаманом. У новорічну ніч 1675-го на Січ раптово напало 60-тисячне турецько-татарське військо. Козаки дали не тільки гідну відсіч, але й відповідь правителю Османської імперії Мехмеду IV. Було то 1676-го на Чортомлицькій Січі, тому бачимо на картині Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові” головного заводія – отамана Сірка. Він очолював козаків їх до своєї смерті 1680-го. Біля Чортомлицької Січі у Капулівці Сірка й поховали.
Це була перша Січ, на яку зазіхнули російські окупанти. Чортомлицьку Січ Петро І наказав знищити, як помсту за те, що запорожці підтримали союз гетьмана Івана Мазепи з шведським королем. Каральні війська влаштували батуринську різанину. 2 тис. вояків під керівництвом полковника Петра Яковлєва та Гната Галагана досталися з Києва вниз по Дніпру до Січі. Нищили на своєму шляху поселення запорожців, захоплювали містечка. Тисячі осіб убили, спалили живцем у хатах і стодолах. Вирізали жінок, дітей і старих. Спалили всі млини на річках і козацьку флотилію, яка могла за один раз перевезти 3 тис. осіб.
«Гарний козак», отаман Яким Богуш наказав січовикам відкопатися від берега канавою, зробив на шпилику-мису острова нову фортецю, звелів перенести туди увесь скарб.
14 (25) травня 1709 р. Чортомлицьку Січ було зруйновано. Триста козаків взято в полон, декілька чоловік було вбито, а кількох повішено на плотах та пущено вниз по течії річок. Солдати захопили на Січі 100 гармат, 4 мортири, 13 військових прапорів, військові литаври та ін. Все було відправлено в московський табір. Січові курені укріплення зруйновано і спалено. Знищено зимовники навколо Січі. Полковник Яковлєв і особливо Галаган діяли жорстоко. Як писав очевидець кошовий Стефаненко: «… товариству нашему головы обдирали, шеи на плахах рубили, вішали и иныя тиранскія смерти задавали, каких и в поганстві за древних мучителей не водилось мертвых из гробов многих не только из товариства, но и из монахов откапывали, головы им отнимали, шкуры сдирали и вішали.»
Тарас Шевченко побував на місцях козацьких січей, написав у поемі «Сліпий»:
…І розказують, і плачуть,
Як Січ руйнували,
Як москалі срібло, злото
І свічі забрали
У Покрові…
Козаки, яким удалося врятуватися, відступили і заснували Кам’янську Січ (1709-1711) на Херсонщині, але їх вигнали царські війська. З дозволу кримського хана запорожці заснували Січ біля Олешок (Цюрупинськ). Олешківська Січ проіснувала 19 років (1711-1730). У 1728-1730 pp. козаки повернулися на Стару Чортомлицьку Січ.
