28 березня 1928 р. ухвалена постанова ЦВК про закріплення земель Біробіджану за єврейським автономним округом (ЄАО) із офіційною мовою ідиш. Спочатку мова йшлася про Бірсько-Біджанську територію (міжріччя річок Біра (етимологія не зовсім прозора: чи то від тат. бир, ике («один, два»), чи норв. і дан. birk («береза»)) та річки Біджан, що в перекладі з тунгуського означає «стійло». Обидві річки в басейні Амуру. Столицею ЄАО до 1931 р була станція Тихенька, потім стала містом із назвою Біробіджан. Так великий батько народів Сталін ощасливив Великий Єврейський народ.
І понині це єдине місто в РФ, де назви дублюються на їдиш, хоч євреїв там не залишилося.
Колись радянці практикували рубрику «Их нравы», сьогодні до рубрики проситься, аж пищить: пам’ятник на сопці Июнь-Корань, місці Волочаївського бою. Щоб не було крадіжок, всі вікна та двері в будинку музею замуровані.
Ще російська імперія ретельно працювала у галузі національної політики. Судіть самі: до революції на території нинішньої Запорізької області були німецькі та єврейські школи, газети, а перша українська газета «Січ», перші українські школи з’явилися у квітні 1918-го завдяки січовим стрільцям Василя Вишиваного.
До радянсько-німецької війни в Україні був поділ за національними округами (районами).
У моїй Запорізькій області був єврейський район (Мелітопольщина), чеський, німецький, болгарський. Цікаво, що були не тільки національні школи, а й педтехнікуми, газети.
Був Сталіндорфський єврейський національний район у Дніпропетровській області
