26 лютого 1491 року у Кракові у друкарні Святополка (Швайпольта) Фіоля (1460-1525/1526) вийшла перша друкована кирилицею українська книга – «Осьмогласник» (перша кирилицею і перша в південно-слов’янських державах).
Чому друкар Фіоль мав два імені Святополк і Швайпольт? Бо він був русином чи німцем за походженням. Народився у м Нойштадт-на-Айші над р. Айш у Франконії (Німеччина). Юнаком прибув до Кракова, де отримав права міщанина як «гафцяр золотар» (гаптувальник золотом). Мав власну справу, своїх учнів. Людина неспокійної творчої вдачі – винахідник, про що свідчить привілей виданий майстрові польським королем Казимиром на винайдену ним машину для відпомповування води з шахт, призначену для свинцевих копалень в Олькуші (1489).
Пощастило Святополку Фіолю знайти щедрого мецената, багатого краківського міщанина, «правдивого гірничого короля Угорщини» (Йоганна Турзо), на чиї кошти заснував друкарню на кириличних шрифтах, виготовлених Рудольфом Борсдорфом із Бравншвайґу. На кошти мецената Фіоль у 1491 р. надрукував перші книги церковно-слов’янською мовою: «Осьмогласник» (або «Октоїх», 1491, з українськими мовними ознаками) з дереворитом «Розп’яття», «Часословець» (1491), «Тріодь пісну» (не датована) та «Тріодь цвітну» (1491).
Чому така назва богослужебної книги православної церкви «Осьмогласник» (або «Октоїх»)?
Октоїх – Ὀκτώηχος (від грец. ὀκτώ – вісім, і ἦχος – голос, – осьмогласник, восьмигласний). Всі опубліковані піснеспіви за способом співу поділяються на вісім голосів (осьмогласся), звідси назва книги або наспівів, із яких кожен вживається в продовження однієї седмиці. Однокореневі слова: октава, октет, рос. Октябрь. 
Оскільки «Осьмогласник» був створений для православних церков (українців і білорусів), друкування книги кирилицею зустріло спротив католицького кліру через буллу 1487 року папи Інокентія VIII щодо цензури друків. Далі книги були обкладені «секвестром», а Швайпольт Фіоль був звинувачений в «єресі» й ув’язнений.
21 листопада 1491 Йоганн Турзо та його шваґер Ян Тешнар виклали 1000 дукатів за Швайпольта Фіоля як поруку при умові, що він стане перед судом єпископів після першого ж виклику.
На жаль, ніхто, ніщо не змогло допомогти друкареві. Він відбув ув’язнення, склав перед судом «урочисту відмову від всіх закидів». Фіоль з дружиною мусив покинути Краків, мешкали у Левочі на сході Словаччини, жили на пенсію, яку виплачував агент Турзонів.
Збереглося 79 примірників видань Фіоля. Октоїх представлено в експозиції обласного краєзнавчого музею у Чернівцях. «Часословець» — зберігався в колекції одеського чиновника Олександра Тихоцького (1806 — після 1870), відомого колекціонера стародруків (після його смерті колекція разом із «Часословом» була передана до бібліотеки Одеського (на той час Новоросійського) університету.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел
