У 864 р. у тодішній столиці Першого болгарського царства – м Плиска народився Симеон – третій, молодший син князя Бориса Першого, який хрестив Болгарію; пра-пра-праонук хана Крума. За традицією старший син Володимир мав успадкувати трон, середній – військо держави, молодший очолити болгарську церкву. Саме тому 14-річного Симеона здобувати освіту в найпрестижнішому університеті свого часу — знаменитій Магнаурській вищій школі в Константинополі. Більше десяти років Симеон навчався у патріарха Фотія, прийняв сан ченця, досконало вивчив грецьку, мистецтво дипломатії, вивчав арифметику, астрономію, музику.
В історію Болгарії Симеон увійшов як самостійний і самовпевнений правитель, який орієнтувався тільки на інтереси своєї країни, сповідуючи основний принцип «армія-мова-віра». За часів правління Симеона Болгарія стала наймогутнішою державою на Балканах і у всій Східній Європі (державою трьох морів Адріатичного моря на заході, Егейського моря на півдні та Чорного моря на сході). 
За ініціативи Симеона був скликаний церковний собор 917 (918 рр.?), який прийняв три важливі рішення:
– оголосив болгарську (церковнослов’янську) мову офіційною й єдиною мовою церкви та держави,
– перемістив столицю з Плиски до Великого Преслава,
– звів Симеона на болгарський трон «Симеон, у Христа Бога самодержець усіх болгар і ромеїв».
Так з ім’ям царя Симеона постала Золота доба болгарської держави.
Восени 926 року римський папа Іоанн X визнав імператорський титул Симеона та патріаршество глави болгарської церкви (на той час єдина в Європі православна автокефальна національна церква).
27 травня 927 р у своєму палаці у Преславі помер від серцевої недостатності 63-річний Симеон I (Симеон Великий), князь Болгарії (з 893 року), цар Болгарії (з 918 року). Пра-пра-праонук хана Крума, третій син князя Бориса I, батько Петра I. 
Золота доба Першої Болгарської держави, яка проіснувала в період з 681 до 1018 рр. пов’язана з іменем царя Симеона І Великого.
На болгарський трон зійшов істинний син великого батька Симеона Петро I (927—969 рр.). У жовтні 927 року Петро І уклав мирний договір, за яким Візантійська імперія зобов’язалася сплачувати щорічну данину Болгарії. Візантійська імперія офіційно й остаточно визнала імператорську гідність болгарського суверена та патріарший статус голови болгарської церкви.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Портрет царя Симеона Великого, худ. Димитр Гюдженов
