Штучний голодомор 1919-1920 рр. тривав; його мета: знищення інтелігенції.
16 липня 1920 р. постановою Раднаркому РРФСР встановлено особливі (персональні) пенсії. Усі царські пенсії на той час були скасовані.
У містах царська професура, митці, лікарі, викладачі мусили здавати за безцінь антикваріат, дорогі речі, або відпрацьовувати пайок. Почали діяти крамниці «торгсіни» ( торгівля з іноземцями). Військові застави перед містами не давали вийти з міста, щоб у селі поміняти речі на продукти, а селянам забороняли везти продукти на продаж у міста.
Для киян прикладами стійкості, боротьби за виживання були професори Букрєєв, Міллер.
