Матвієнко, Шевченко – прекрасні українські прізвища, кинуті під ноги. Шевченко народилась 12 березня 1935 р. у Кривому Розі, Дніпропетровської області в родині шахтаря з українського козацького роду Соляників. Унікальні професійні східці: старша піонервожата, вчитель географії Криворізької середньої школи, секретар Криворізького міського комітету ЛКСМУ Дніпропетровської області; єдина жінка – голова президії Верховної Ради УРСР.
Залишилися незабутні справи істинної комуністки.
У квітні 1988 року підписала постанову президії Верховної Ради УРСР про відмову у помилуванні Івана Гончарука, якого було розстріляно у червні 1989 року за антирадянську військову діяльність у лавах УПА, причому за цими звинуваченнями він відбув покарання у 1945-1956 рр у ГУЛАГ і потім до 1975-го року в засланні.
Як писала журналістка Мирослава Барчук: «Валентина Шевченко – одна з найбільш реакційних і жорстоких керівників радянської України. У неї була репутація залізного чобота щодо діячів культури, акторів, гнобителя усякого вільнодумства і дисидентства. Колись на початку 80-х Валентина Шевченко під час розмови сказала Івану Миколайчуку: «Ви помиляєтесь, якщо думаєте, що ми не бачимо націоналістичних підтекстів «Вавилону ХХ» і всього вашого поетичного кіно. Буде відповідальність, запам’ятайте мої слова. Не довго лишилось». … Валентина Шевченко і в цій історії, і в інших, була одним з decision makers і одним із найвпливовіших «катків» радянського “бульдозера”, який зачищав українську культуру. …
Саме за її головування у Львові та Чорткові було розігнано мітинги із застосуванням службових собак.
За словами журналіста Віталія Портникова Шевченко за синьо-жовтий значок на лацкані піджака незаконно вигнала з зали засідань Верховної Ради УРСР поета Ростислава Братуня, який на той час був депутатом Верховної ради СРСР. Один-єдиний у залі народний депутат СРСР академік Андрій Сахаров аплодував поету стоячи.
З 1991 року — на пенсії в Києві.
3 лютого 2020 р. у Києві в елітній Феофанії померла 84-річна Валентина Семенівна Шевченко.
