… якщо є в Одесі два популярних імені, то це імена бронзового Дюка, який стоїть над бульварними сходами, та Сергія Уточкина – кумира рибалок, велосипедистів усіх звань і віків, жінок, жадібних до видовищ, і вуличних хлопчаків.
— Олександр Купрін «Над землею» (1909)
Сергі́й Іса́йович У́точкин народився 12 липня (30 червня за старим стилем) 1876 р. у власному будинку батька в м. Одесі, про що у метричній книзі Успенської церкви було зроблено запис: У одеського 2-ї гільдії купця Ісая Кузьмича сина Уточкина і його законної дружини Аустіне Стефанівни, обидва православні, народився син Сергій. Батько належав до 2-й купецької гільдії, був успішним будівельним підрядником. Через п’ять років мати померла, народивши ще одного Уточкина, а батько невдовзі згорів від туберкульозу. Тато залишив гроші для дітей, тому вони не голодували. Сергій із братами Миколаєм і Леонідом, виховувався різними родичами, але це не замінило хлопцям справжньої сім’ї.
Уточкин отримав освіту у Рішельєвській гімназії. У дитинстві він відчув шок, в результаті чого залишився заїкою на все життя, що стало причиною смерті. Справа в тім, що Сергій жив і харчувався в родині викладача училища Краузе. Одного разу дружина Краузе застала чоловіка повішеним на горищі. З горя вона втратила глузд і накинулася на своїх дітей із ножем. Сергій прокинувся від жахливих криків, побачив убитих дітей, калюжі крові й дивом урятувався. З цього часу Сергій почав заїкатися.
Навчався Сергій у Одеському комерційному училищі св. Павла, але в 15 років залишив навчання заради занять спортом і став професійним спортсменом. Вогненнорудий заїка опанував 17 видів спорту: чудовий пловець і яхтсмен, фехтувальник і боксер, ковзаняр і бігун. Займався джиу-джитсу та класичною боротьбою; роликовими ковзанами. Він всюди прагнув бути першим.
На старенькому велосипеді брав участь у чемпіонаті Одеси. Уточкин став чемпіоном Росії, а крім того, вийшов на міжнародну арену, завоював Великий приз на змаганнях у Лісабоні.
Друг Уточкина художник Микола Кузнєцов увічнив Сергія-велосипедиста на полотні.
З велосипеда Уточкин пересів на мотоцикл, потім – на автомобіль, з’їхав сходинками на авто від Дюка до порту; брав участь в автогонках, ставив рекорди швидкості. Про його шалену їзду знали всі одеські городові.
У 1894 р став першим місцевим жителем, якого прийняли до одеської футбольної команди ОБАК, де на той час виступали тільки англійці.
Потім Сергій захопився повітроплаванням. Він одним із перших піднявся на повітряній кулі. Зі своїм аеростатом він відправився до Єгипту й літав над пірамідами та Сахарою.
І от на іподромі в Одесі 8 березня 1910 р. на аероплані «Фарман-4» у повітря піднявся авіатор Михайло Єфимов, який півроку учився літати в Парижі. Через тиждень 15 березня Сергій Уточкин випросив у власника літака «Фарман-4» банкіра Ксидіаса дозвіл, вперше у житті сів у аероплан і злетів без всякої підготовки.
Так він став першим українцем, який піднявся в повітря. 31 березня 1910 р. в Одесі на біговому іподромі відбувся екзаменаційний політ Уточкина на звання пілота-авіатора. Рудоволосий одесит побудував власний біплан по типу «Фармана», на якому зробив десятки демонстраційних польотів у багатьох містах: 21 і 24 квітня 1910 р. літав у Києві; у Запоріжжі він пролітав над Слободкою, у Дніпропетровську вітер кинув його аероплан на дерева. Його польоти спостерігали майбутні відомі льотчики і авіаконструктори: Володимир Клімов і Сергій Іллюшин (у Москві), Микола Полікарпов (в Орлі), Олександр Мікулін та Ігор Сікорський (у Києві), Сергій Корольов (у Ніжині), Павло Сухий (у Гомелі), Петро Нестеров (у Тбілісі).
І спробував Уточкин трунку слави, відомості: здійснив 150 польотів у 70 містах світу. Із рук самого Жуковського отримав срібний кубок за точність приземлення на Ходинському полі; одружився з красунею. Чого ще бажати?
У липні 1911 р планувався дальній переліт Петербург-Москва. Вітер, дощ, орієнтир (ним була залізниця) пілоти не бачили. Авіатори відмовилися летіти, але Уточкин горів бажанням чину і крикнув: «Їду чай пити в Москву. Прощайте!», – першим зірвався з місця до хмар. За ним піднялися всі апарати. Тільки Олександр Васильєв долетів до Москви, Микола Шиманський загинув, 15 покалічених авіаторів опинилися в госпіталях. Розбився літак Уточкина, Сергій отримав важкі травми та потрапив до сільської лікарні.
Почалася чорна смуга життя. Довго, усіма забутий він перебував там, а муки болю заставили звернутися до пляшки з кокаїном. Без копійки, без даху (кохана за час його відсутності перебралася до багатія О. Анатре). Дехто сміявся «Утю на качку поміняла», адже російське «утка» – качка й італійське «анатре» теж качка. Сергій чув, як друзі згадували трагедію, яку він пережив у дитинстві, і домовлялися помістити Уточкина в психіатричну лікарню. І він зник із міста. Виявилося, що Уточкин поїхав до Петербурга. Вранці 26 липня 1913 р. він увірвався до Зимового палацу з вимогою доповісти царю про прихід знаменитого авіатора. Швейцар заступив шлях одеситу. Тоді Уточкин накинувся на нього з кулаками. «Я – геній! – кричав Уточкин. – Пустіть! Я чую, мене кличуть!». Його почула варта і помістила у психушку. Авіатор оголосив голодування. Консиліум світил поставив діагноз: важкий нервовий зрив на тлі вживання наркотичних засобів. Біль, голод, негідне ставлення зламали життєлюба.
Коли його випустили, Уточкин заробляв на шматок хліба більярдом, бо був майстром кия. Сергій, який любив вишуканий одяг, мав вельми обшарпаний вигляд. Інколи ночував у приятелів, але частіше – просто на вулиці. Морозною, сніжною зимою в Петербурзі на сороковому році Сергій Уточкин захворів на запалення легенів і помер у Новорічну ніч 31 грудня 1915 р.
А ховати у нас уміють красиво… Єдиного в світі пілота, який просто сів у літак, і полетів, поховали з військовими почестями на Никольському цвинтарі Олександро-Невської лаври, поряд із могилами авіаторів, які загинули в авіакатастрофах.
Залишити відповідь