У школі нам твердили про золотий вік історії, про колиску братніх народів, де панував мир, одна мова, одна віра – і ми вірили, що була Київська Русь, потім велика чорна діра з білими плямами, доки не відродилося Дике поле, степові пірати – козаки, нарешті відбувся екстаз – возз’єднання з Московським князівством. А дозвольте засумніватися, прискіпливіше поритися у фактах «чорної діри» – ХІV -ХV ст.
Дійсно, коли етнічні білоруські та українські землі були у складі ВКЛ – Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського, панувала одна руська мова, одна віра, одне право. Навіть князів ВКЛ ховали в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Чи не тому в окупованому гітлерівцями Києві у листопаді 1941 р. радянці впень знищили Успенський собор?
Московське князівство тоді «кришувала» Орда. З походу Московського князівства на Велике князівство Литовське почалися прикордонні (локальні) війни за білоруські й українські землі, а також за Смоленське князівство (етнічну білоруську територію):
1339-1340 рр.,
1368—1372 рр.,
Про які у підручниках з історії нічичирк. Хіба «братні» народи «іхтамнєти» можуть воювати? Як подає вікіпедія, у XV—XVI століттях прикордонні війни переросли в повномасштабні війни між двома державами, у яких запорожці брали активну участь.
1. Литовсько-московська війна (1406—1408)
2. Литовсько-московська війна (1487—1494)
3. Литовсько-московська війна (1500—1503)
4. Литовсько-московська війна (1507—1508)
5. Литовсько-московська війна (1512—1522)
6. Литовсько-московська війна (1534—1537)
7. Литовсько-московська війна (1561-1570) у ході Лівонської війни 1558—1583 рр.
Московсько—литовські війни послабили Литовсько-Руське князівство, посилили Московію. Після об’єднання Польського королівства та Князівства Литовського, Руського і Жемантійського боротьба за білоруські й українські землі перейшла у протистояння Московського царства та Речі Посполитої, почався серіал польсько-московських війн.
