– Хто не знає картини «Ранок у сосновому лісі»?
– Хто ж не знає «Три ведмеді»? Таких немає.
– Взагалі-то не три ведмеді, а чотири (мати та троє ведмежат). Перша назва полотна «Ведмежа родина в лісі». А хто скаже, чиї два підписи стояли на полотні?
– Легко? Іван Шишкін – і щось загальмувало… А поряд стояв підпис Костянтина Савицького. Коли Третьяков придбав картину, він змочив ганчірку в скипидарі і прибрав друге ім’я. Так зник підпис автора ведмежої родини. Втім, співавторство – нормальна річ. 
Згадайте картину Івана Айвазовського “До моря” (1877), де Ілля Рєпін написав фігуру Олександра Пушкіна.
Роботою у чотири руки було полотно «Осінній день. Сокільники».
У 1879 р. 19-річний студент Московського училища живопису Ісак Левітан написав сумний пейзаж: пізня осінь, опале листя яворів у пустому паркові. І підкреслила мотив самотності та безнадії фігура панночки в чорному, створена другом Ісака Левітана, Миколою Павловичем Чеховим. Цей твір на виставці студентів помітив Павло Третьяков, придбав його. З того часу меценат стежив за творчістю Левітана. Полотно принесло відомість авторам, але ми знаємо тільки Левітана.
У 1886 р. народилася картина «Вершник на коні»: Микола Самокиш писав коня, фігуру Самокиша-вершника увічнив Ян Ціонглінський. 
