Не звучать слова Тараса на бульварі Шевченка, навіть української мови не чути у зросійщеному Запоріжжі, натомість кожну годину бемкає пришелепкуватий мотивчик із фільму «Весна на вулиці Зарічній».
Саме слово «Зарічна» викликає в душах українців спогади про Анатолія Єрмака…
11 лютого 2003 року близько шостої вечора на вул. Зарічній у м. Пологи «Жигулі» (ВАЗ-2107) Анатолія Єрмака зіткнулися з вантаженим металом МАЗом.
47-річний Анатолій Єрмак – контррозвідник, підполковник, депутат Верховної Ради повертався з похорон матері і загинув.
Наш земляк побачив світ 5 серпня 1955 року в селі Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області. Анатолій Єрмак закінчив Жданівський металургійний інститут за спеціальністю «Інженер-механік». Інженер-металург, офіцер КДБ, у перші місяці 1986 року брав участь у ліквідації Чорнобильської аварії. Підполковник – заступник начальника відділу боротьби з корупцією і організованою злочинністю Головного управління військової контррозвідки Служби безпеки України. З 1994 року депутат Верховної Ради, об’єднання “Антимафія”, Анатолій Васильович Єрмак вивчав обставини загибелі В’ячеслава Чорновола; називав імена високих посадовців, які могли бути причетними до злочину.
Він часто бував у Запоріжжі, радо спілкувався, залишив спогад у багатьох серцях. Мене вразила фраза Анатолія Васильовича: “В умовах бездуховності виховати патріота неможливо. Бути патріотом у нинішній Україні – подвиг із усіма наслідками.” І наслідки не забарилися.
