У неділю 27 грудня 1648 р. під церковні передзвони й гарматні постріли з колишнього замку воєводи та артилерії з нижнього міста через Золоті ворота в’їхав до Києва гетьман Війська Запорозького Богдан Хмельницький на чолі козацьких полків, що поверталися з-під Замостя до «Матері городів руських».
Попереду кількатисячного натовпу гетьмана зустрічали єрусалимський патріарх Паїсій і київський митрополит Сильвестр Косів із духовенством. Єрусалимський патріарх Паїсій, який перебував у Києві проїздом і очолював урочисту церемонію, у своїй промові назвав гетьмана почесним титулом «пресвітлий володар і князь Русі» – Illustrissimi Principis [ясновельможний князь], прирівнював до Костянтина Великого.
Спудеї Києво-Могилянської колегії читали гетьману орації латиною та староукраїнською мовою; називали новітнім «Мойсеєм, спасителем і збавителем народу руського з неволі лядської, Богом даним – тому то й Богданом названим».
У Києві гетьман зустрівся з київською інтелігенцією. Такий прийом, численні розмови з елітою переконали Хмельницького, що він не «незначний чоловік», «монарх руський». Уже в лютому 1649-го Хмельницький шокував комісарів, які прибули на переговори від короля Речі Посполитої, Яна Казимира з пропозицією перемир’я: «Prawda to jest żem lichy mały Człowiek, ale mi to Bóg dał, żem jest Jedynowładzcą Samoderżcą Ruskim.» [Правда є, що я малий і незначний чоловік, але се бог мені дав, що нині я єдиновладець і самодержець руський. Богдан Хмельницький відмовився від «миру»: …jużem dokazał o czem nie myślił, dokażę i dalej com umyślił, wybiję z Lackiej niewoli naród Ruski wszystek! [Я вже довів, про що ніколи не думав, а далі доведу, що задумав: виб’ю з лядської неволі нарід руський весь! А що раніше я воював за свою шкоду й кривду, то нині воюватиму за нашу віру православну.]
Головне зображення: В’їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1649 році, худ. М. Івасюк (1912). Національний художній музей України
Картину “В’їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року” на 24 кв. м художник Микола Івасюк творив два десятиліття, закінчив 1912-го.
Залишити відповідь