Тепер я знаю точно, що маю талант наживати ворогів. Ну, хоч би випадок із Хомівною. Сиділи ми біля під’їзду на парканчику, бо лавки усі покрали; грілися на сонечку, про щось торочили… І треба ж було Хомівні пригостити нас пиріжками.
– Смачно: тісто гарне та лівер добрий, – потягнуло мене за язика.
– Лівер? – зойкнула баба Маня, – та лівер – це ж собача радість, а мої пиріжки з натуральною печінкою! Ти ба, лівер… – підхопилася ображена Хомівна.
Довелося мені вибачатися, пояснювати, що англійське слово “лівер” значить печінка, тому її шляхетну начинку з повним правом можна назвати ліверною. Згадала я про полум’яного революціонера товариша Лівера, ім’ям якого обзивали Андріївський узвіз.
– Ну, коли Андріївський узвіз терпів таку наругу, коли Булгаков мусів ходити і жити на вулиці Лівера, про пиріжки годі й казати, – підсумувала Хомівна й амністувала мене.
