Навесні 1975-го Львів зацінив гурт «Супер Вуйків» – вони виконували хіти, часом дуже складні технічно, західних рок-груп Focus, Nazareth, Rainbow, Led Zeppelin, Deep Purple і жодної радянської пісні. Тому підпільний рок-гурт був небезпечним для комуністичної влади.
Перша «вуйківська» апаратура (підсилювачі, динаміки, ревербератор) була «самопальною». Репетиції відбувалися у клубі склозаводу, розташованому у приміщенні колишнього костелу на вулиці Шевченка.
Барабанщик 20-річний Хуан-Карлос Коцюмбас — аргентинський репатріант, «з дивовижним роковим голосом, який тоді годі було знайти чи не у всьому Радянському Союзі». Україномовні тексти в хард-роковому супроводі і виконанні фронтмена Карлоса Кацамоні «Башкір-рок», «Ось такий я чувак», «Гарячий шок» стали хітами. «Танці в „Ляпі“ йшли „на ура“. Саме тут, окрім феноменальних і недосяжних для тодішнього СРСР вокальних здібностей Карла, вповні проявився його хист коміка. Співаючи хіт Рода Стюарта „Da Ya Think I’m Sexy“, він сідав на сцену, звішував ноги і грав соло на саксофоні, хоча раніше ніколи на ньому не грав. У цій комічній ролі Карло перевершив самого себе» — Ілько Лемко. Сни у Святому Саду.
Всесоюзну популярність «Вуйки» здобули на хіп-сейшні у Святому Саду у Львові в серпні 1976 р. Потім відбувся другий сейшн у Святому Саду влітку 1977 р., коли до Львова прибуло близько сотні хіппі з СРСР.
Навесні 1979 року міліцейські облави у Святому Саду змусили музикантів виїхати зі Львова до Гурзуфа. Там гурт успішно виступав на танцмайданчику.
Але у «Старих вуйків» знайшовся конкурент – «дарагой Ліанід Іллічь» який намірився відвідати піонерський табір «Артек». От працівники «органів» почали зачистку території від «ідейно ворожих елементів». «Вуйків» затримали та 8 серпня депортували державним коштом із Криму до Львова; самі співробітники КДБ вантажили їхню музичну апаратуру на поїзд.
20 жовтня 1979 р. «Вуйки» вперше виступили в «Енерго». Фронтменом групи був «Карло». Це був його зоряний час. Вони все частіше виконували пісні з власного репертуару українською мовою. Це завжди викликало значний ефект. Проте під час чергового виступу в залі зчинилася бійка, у результаті чого адміністрація клубу відмовилася від співробітництва.
12 листопада 1981 року був виступ гурту в школі №60.
«Після другої пісні — «Ось такий я чувак» школярі здійняли такий вереск, що це налякало вчителів і хтось із них (казали, що це воєнрук) порадив директору припинити вечір і викликати міліцію /…/ «Супер Вуйки» зіграли «Гарячий шок», ще не знаючи, що грають останню пісню у своїй історії:
В осінній теплий вечір ми сидимо в Саді,
І поки Сад існує, ми будем молоді,
І поки в нас гітара, нам не страшний розкол,
Бо нас єднає вічний рок’н’ролл».
Міліція затримала музикантів і конфіскувала апаратуру. «Обурені школярі вийшли зі школи. Стихійні колони почали рухатися в напрямку центру міста — 200-300 підлітків і молоді пройшли вулицею Патона і повернули на вулицю Терешкової. Дорогою хлопці спиняли тролейбуси, знімали з них штанги, перевернули якийсь кіоск /…/ В юрбі вигукували гасла: «Нам світла не треба, нам «Вуйки» засвітять!», «Нам хліба не треба — ми «Вуйками» ситі!» і «Срав пес на Капеерес!». Це була кульмінація і пік народної любові до «Вуйків». Єдина в радянські часи група андеграунду припинила своє існування.
