Капітуляція – поразка, що не сама йде – ганьбу веде. Зазнали цього наші пращури після придушення козацького повстання у 1637 році в Україні під керівництвом Павла Павлюка (Бута) проти шляхти.
У Кумейківському бою 1637 р. повстанське військо на чолі з Павлюком зазнало поразки. Повстанці відступили до Боровиці (поблизу Черкас) і, оточені переважаючими силами ворога, змушені були капітулювати. Каральні війська польського гетьмана Миколая Потоцького-«ведмежа лапа» придушили повстання. Не маючи змоги зламати опір повстанців, Миколай Потоцький, який мав «промовисте» прізвисько «Ведмежа лапа», запропонував розпочати переговори, а особистий представник короля Адам Кисіль гарантував українцям помилування. Козаки й повірили. Під час переговорів Павла Павлюка, а також інших керівників повстання було по-зрадницьки схоплено (здали свої ж), відправлено до Варшави, де незабаром страчено. У Варшаві Павло Бут був страчений дуже жорстоко. Згідно з деякими даними, його четвертували, за іншими – здерли з нього шкіру живцем. Повстання Павлюка і його смерть описані в поемі Євгена Гребінки “Богдан”.
Страчено було і багато його соратників. За спогадами сучасників, вся дорога від Дніпра до Ніжина була заставлена кілками з посадженими на них козаками і селянами.
Традиційними місцями проведення козацьких рад з початку 17 століття були урочище Маслів Став, міста Корсунь і Канів. Ради відбувалися і під Києвом, Переяславом та в інших місцях, а під час походів і повстань у військових таборах.
На те, що Маслів Став – місце проведення рад вказує герб – «На синьому золоті литаври, за допомогою яких скликалися козацькі ради; внизу палиці до них».
Слобода «Маслів Став» (Maslaustaw) зазначена на «Загальній карті України» Гійома ле Вассера де Боплана (1648).
24 листопада 1638 року в урочищі Маслів Став була ухвалена «Ординація Війська Запорізького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої» — (від лат. Ordinatus — упорядкований).
Згідно з ординацією було скасовано посаду гетьмана, виборність козацької старшини і ліквідовано козацький суд. Замість гетьмана призначали старшого комісара козацького війська, який підлягав безпосередньо коронному гетьманові Польщі. Йому віддавалась уся військова і судова влада в реєстрі і доручалося рішуче придушувати будь-яке «своєвільство козацьке». Резиденцією комісара було місто Трахтемирів.
Козацький реєстр зменшувався до 6 тисяч осіб — 6 полків по тисячі козаків у кожному. До реєстру вносили тільки тих козаків, які не брали участі у повстанні. Лише сотники та отамани могли бути обрані з козаків, які мали заслуги перед Річчю Посполитою.
На Запоріжжя козак міг потрапити лише при наявності паспорта, затвердженого комісаром. Ординацією передбачалося відбудувати Кодак і розмістити в ньому сильний гарнізон з 600 піхотинців і 100 найманих драгунів.
Козакам дозволялося жити лише в королівських маєтностях Черкаського, Корсунського та Канівського староств. Міщанам і селянам під страхом смертної кари заборонялося вступати у козаки і навіть віддавати своїх дочок заміж за козаків.
Прикметно, що принизливого «покаянного» листа писав Богдан Хмельницький, який тоді був писарем у Станіслава Конецпольського. Тільки через 10 років українці під проводом Богдана Хмельницького візьмуть реванш і під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями розгромлять польську шляхту.
