30 листопада 1949 р. у Києві в сім’ї письменника Михайла Стельмаха народився первісток – Ярослав. Жили вони в будинку для письменників на Богдана Хмельницького. Там народилися молодші: брат Дмитро і сестра Марта. Символом дитячого щастя Ярослав вважав синій іграшковий автомобільчик, подарований йому батьками. Пізніше Ярик не раз говорив: «Батько залишається для мене взірцем на все життя!»
Ярослав ріс обдарованою дитиною, мав різносторонні інтереси. Водночас захоплювався спортом, музикою, іноземними мовами. З боротьби і боксу мав спортивні розряди, додатково займався гімнастикою та плаванням. З раннього віку досить успішно вивчав англійську. Студентом інституту іноземних мов спробував перекладати з англійської книгу Маркузі «Гарпун мисливця», яку йому привезли з Канади. Це був перший його досвід перекладу з іноземної.
У 1971 році закінчив Київський інститут іноземних мов, згодом — аспірантуру при ньому.
24-річним на кафедрі іноземних мов познайомився з майбутньою дружиною Людмилою. Вона теж закінчила цей інститут, але на дев’ять років раніше. Через два роки Людмила та Ярослав одружилися, прожили разом 28 років. Мешкали в трикімнатній квартирі київської висотки (Печерський узвіз, 8), частенько приймали гостей.
У 25 років Ярослав Михайлович став кандидатом наук. Наступного року дебютував збіркою дитячих оповідань «Манок». Через три роки увійшов до Спілки письменників України.
У 1981 році закінчив Вищі літературні курси при Московському літературному інституті імені О. М. Горького.
Здавалося, що Ярославу все легко дається. Відомими стали кінофільми за його сценаріями («Циганка Аза» (1987), «Провінціалки» (1990), «Кіценька» (1995) (у складі серіалу «Острів любові»).
Популярними стали твори для дітей: «Вікентій Премудрий» «Голодний, Злий і Дуже Небезпечний», «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки», «Шкільна драма», «Привіт, Синичко!»).
Привітний і життєрадісний, комунікабельний, з класним почуттям гумору Стельмах у 1999 р. названий кращим драматургом року. Автор 20 п’єс: «Привіт, Синичко!» та «Запитай колись у трав» входили до репертуару багатьох театрів колишнього СРСР, популярними були п’єси «Гра на клавесині», «Провінціалки», «Синій автомобіль», «Драма в учительській». І не було жодної «прославляючої» п’єси. Улюбленою була «Синій автомобіль» – автобіографічно-пророча розповідь про письменника, який у дитинстві мріяв про синій автомобіль, а у фіналі спалив свої рукописи. Цей автомобіль і вогонь згадалися після загибелі Ярослава.
Уранці 4 серпня 2001 року Ярослав Стельмах підписав для внучки Зої свою книжку “Голодний, злий і дуже небезпечний” і поїхав до себе на дачу стареньким автомобілем «Жигулі». Раптом на Бориспільській трасі у водія за кермом відмовило серце. «Жигуль» втратив керування, врізався в автобус «Ікарус», вилетів на узбіччя і загорівся. В автомобільній катастрофі загинув 51 – річний письменник Ярослав Стельмах, син письменника Михайла Стельмаха.
Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком на ділянці № 2.
Два роки Людмила Стельмах працювала над мемуарами «Мiй кiт за тобою скучив».
Залишити відповідь