Жив-був козак Дашко, нащадок князів Київської Русі, древнього князівського роду Корибутів, родоначальником якого був Великий князь Литовський Гедимін. А нащадки Дашка стали Дашкевичами. Дашкевич Остафій (Остап) — перший отаман Війська Запорізького Низового у XVI ст., який озброїв козаків вогнепальною зброєю. До старовинного волинського шляхетського роду Корибутів належав небіж Остапа Дашкевича – Дмитро Вишневецький (Байда), засновник Запорізької Січі. Він у 1563 році на сеймі заявив, що соромно воякам платити данину туркам і запропонував утворити Січ на Дніпрі.
До цього роду належать батько і син – історики Роман і Ярослав Дашкевичі.
16 серпня 1879 р. у м. Обухові на Київщині народився козацький нащадок, дворянин Володислав Дашкевич-Горбацький.
Влад і старший на шість років брат Микола мріяли стати військовими.
Закінчив Кременчуцьке реальне училище. На службу вступив 26.09.1897 р. Закінчив Олександрівське військове уч-ще в Москві (1899), випущений підпоручиком до лейб-гвардії Литовського полку. З 1903 р. поручик. Закінчив по 1-му розряду Імператорську Миколаївську військову академію Генерального штабу в Санкт-Петербурзі (1905); штабс-капітан гвардії з перейменуванням у капітани Генерального штабу.
Викладав тактику в Пажеському корпусі (1905-1907). У листопаді 1905-го – листопаді 1907 р. – командир роти лейб-гвардії Гренадерського полку. В листопаді 1907-го – серпні 1913 р. – обер-офіцер для особливих доручень при штабі 1-го армійського корпусу.
Учасник Першої світової війни, з грудня 1914 р. полковник, в. о. начальника штабу 68-ї піхотної дивізії (листопад 1915-го – лютий 1916 р.), був начальником штабів 50-ї та 28-ї піхотної дивізій, командиром 96-го Омського піхотного полку (лютий 1916-го – січень 1917 р) та 24-ї піхотної дивізії Південно-Західного фронту. Генерал-майор (1917) нагороджений орденами, золотою Георгіївською зброєю.
Володислав Дашкевич-Горбацький був переконаний, що незалежність не падає з неба, її треба здобувати й захищати, тому генерал російської армії з 1917 р. проходив службу в Збройних Силах Української Держави, став українським військовим періоду Гетьманату
Володислав Володиславович у 1918 р. був одним із організаторів приходу до влади та проголошення гетьманом України Павла Скоропадського, брав участь у розгоні УЦР. 29-30 квітня 1918 р. Володислав Дашкевич очолював гетьманські військові частини, що зайняли найважливіші державні установи у Києві.
Дашкевич-Горбацький був начальником особистого Штабу пана Гетьмана Павла Скоропадського, в.о. військового міністра Української Держави. В квітні—червні – начальник Генерального штабу Збройних сил Української Держави. 
23 (10) червня 1918 р. у Києві на Софійському подвір’ї о 5 год. дня відбулася церемонія присяги на вірність Українській державі та Гетьманові, складеної чинами особистої охорони Павла Скоропадського, у присутності голови гетьманського штабу, генерального хорунжого Володислава Дашкевича-Горбацького.
З жовтня 1918 р. – голова надзвичайної дипломатичної місії Української Держави в Румунії.
Після антигетманського повстання (11.1918) виїхав до Одеси, звідти в 03.1919 переїхав до Туреччині.
У 1919 р. воював у Добровольчій армії Колчака, учасник Сибірського Льодового походу, командир Північної групи 2-ї армії.
З 1922 р. на еміграції в Німеччині.
Після окупації Радянською армією Німеччини у 1945 р. заарештований і вивезений до Росії в концтабір.
7 червня 1952 року на 73-році життя у сумному селище Абезь (республіки Комі), пішов у ирій Володислав Дашкевич-Горбацький — генерал української армії. Похований у селищі Абезь (тепер у межах міста Інта), могила № О-27.
Залишити відповідь