26 серпня 1965 року на станції Красне – останній зупинці перед Львовом троє кагебістів у цивільному заарештували в купе поїзда “Сімферополь–Львів” 35-річного Михайла Гориня (1930-2013) та його дружину Ольгу.
Михайло й Ольга Горині їхали з Криму, де гостювали у Феодосії у побратима Михайла Масютка. 23 серпня вони заїхали у Коктебель. Там разом з Романом Іваничуком, Іваном Драчем, Дмитром Павличком і його дружиною Даною піднялися на гору Кара-Даг, де провели “нараду у верхах”.
Михайла й Ольгу посадили в різні машини та повезли до Львова, у слідчий ізолятор управління КГБ на тодішню вулицю Миру, 1 (тепер вул. Степана Бандери). Ольгу 28 серпня звільнили з-під варти. 
Михайла Гориня на закритому засіданні Львівського обласного суду 18 квітня 1966 року за антирадянську агітацію і пропаганду його засудили на 6 років таборів суворого режиму.
26 серпня після обіду у Львові на вулиці Драгоманова, 42, перед самим входом у Музей українського мистецтва заарештували його молодшого брата Богдана Гориня (*1936). «Професійно впхнули у чорну “Волгу” і повезли у тюрму на вул. Миру, 1 (колишня – Лонцького). Там помістили у бокс, зібрали відповідну групу чекістів і повезли на моє помешкання для обшуку, який тривав цілу ніч. Вилучені книжки і папки (їх було чимало) зв’язували й відносили у “воронок”. Ранком 27 серпня мене привезли в тюрму і ознайомили з постановою про затримання».
«За антирадянську пропаганду» Богдана Гориня засудили на 3 роки концтаборів у селі Явас Мордовської АРСР к/т 11.
