– Якою ж то квіткою Васько грається? – кидає Хомівна.
– Звісно, якою – герберою.
– Ти ба! Гербера! Це що від слова герб? – зворушує вона спокій мовника.
– Не зовсім так. Герба (herba)– латиною трава, звідси слово
– «гербарій» – це засушені трави, листя; травник,
– «гербера» – це квітка, у якої пелюстки, мов стебельця трави,
– «гербата» – напій із трав,
– «гербатики» –печиво до такого напою.
– Угу… А яке відношення має герб до гербати?
– Ніякого!
– Тоді чому його так назвали?
– Прийшло це слово до нас із німецької мови, де Erbe – значить спадщина. Це знак держави, міста чи роду, що передається у спадок. Наука, що вивчає герби, – геральдика; а рослини, гербарії вивчає ботаніка.
– І як ти всі назви запам’ятовуєш?
