З 24 серпня до 4 вересня 1965 року в Івано-Франківську, Києві, Луцьку, Львові, Одесі, Тернополі, Феодосії за “антирадянську пропаганду та агітацію” кагебісти заарештували понад 20 шістдесятників.
Перші арешти відбулися вранці 24 серпня 1965 р. у Львові.
На безлюдній вул. Ставропігійській була схоплена людьми у цивільному та кинута чорний воронок без ордеру на арешт і жодних звинувачень 29-річна Мирослава Зваричевська (1936–2015), літературний редактор Львівського обласного архіву . 
Під час обшуку в її помешканні вилучили 5 примірників статей «З приводу процесу над Погружальським», «„Радянізація“ Павла Тичини», Івана Кошелівця, «Відповідь матері В. Симоненка — Щербань Г. Ф.», вірші Василя Симоненка.
Її очікували довгі допити з тортурами на Лонського, де били….молоду тендітну дівчину по нирках, щоб не видно було сліду, що спровокувало згодом ниркову недостатність. Утримували взимку в неопалюваному карцері тюрми на Лонського, відмовляли у побаченнях із рідними. Звинувачена у проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» за ст. 62 ч.1 КК УРСР в одній справі із Горинями та Михайлом Осадчим. Зваричевську засудили на 8 місяців ізоляції (час, проведений у слідчому ізоляторі на час оголошення вироку), звільнили 24 квітня 1966 року. Начальник СІЗО передав їй розпорядження КГБ негайно виїхати зі Львова до рідного села.
24 серпня у Львові була арештована конструктор-модельєр Львівського проектно-конструкторського інституту легкої промисловості Ярослава Менкуш (1923–2012). 
У неї вилучили друкарську машинку, тисячу аркушів паперу, 250 листків копірки, дві недодруковані статті. Ярославу Менкуш засудили за антирадянську націоналістичну пропаганду й агітацію на 2,5 роки таборів суворого режиму. Верховний суд УРСР скоротив їй термін до одного року.
24 серпня 1965 року був заарештований слюсар Львівського електровакуумного заводу, студент вечірнього відділення історичного факультету Львівського університету Іван Гель (1937–2011). 
У березні 1966 року його засудили за ст. 62 ч. 1 і ст. 64 КК УРСР за розповсюдження українського самвидаву та “організаційну діяльність” до 3 років таборів суворого режиму.
