– Так і крутиться в голові: «Чому ти пов’язала відкриття Київського університету з польським повстанням? Де Київ і де Польща? Щось не теє!»
– Добре! Давай думати! Коли було польське повстання?
– І їжаку відомо: 1831-го.
– А коли відкрито університет у Києві?
– Це важче: ти написала дві дати: 1834 і 1837-ий рік.
– Так, урочисте відкриття університету відбулося 1834-го року. 62 студенти навчалися у винайнятому приміщенні, а 1837-го – закладено першу цеглину приміщення університету.
– Я думала, ти помилилася… А чому ти притулила польське повстання?
Бачиш, під час Листопадового повстання у Варшаві було закрито Королівський університет. Це не найстаріший університет Польщі: найдавніший – Яґеллонський університет у Кракові, після чергового поділу Польщі перейшов до Австрії. Оскільки цар Росії тоді мав титул короля Польського, указом Олександра I 19 листопада 1816 року був заснований Королівський університет Варшави.
– Мда… Хто очолював повстання, створював загони, озброював їх, продумував шляхи боротьби?
– Шляхта.
– Правильно! Освічена еліта нації, при чому серед поляків було багато волиняків-українців.
– Ага, згадала: козак Ревуха, це ж граф Вацлав Ржевуський, який очолив власні загони й загинув у бою з рашистами.
– Правильно. Одні загинули, як Ржевуський, батько Сераковського; інші емігрували до Франції – Тимко Падура, Огінський, дід Наталени Королеви – граф Дунін-Борковський. Тоді царат вирішив, що головна сила у підготовці повстанців – фінанси і освіта. Повідбирали маєтки, землі. Пригадай, як обібрали дідів Владислава Городецького! Проїхали усіма поміщицькими садибами, позабирали хлопчиків (від 5 років і більше) – віддали їх до військових училищ.
– Згадала! Коли приїхав такий інспектор до Сераковських, мати-вдова одягла кучерявого білявого сина Зигмунда у сукню дівчинки, щоб не віддати на службу цареві. Хлопчик послухав маму – переодягся, але не міг брехати – і чесно сказав, хто він. Добре, що мати здогадалася подарувати інспекторові столове срібло, а чиновник був сучасний – беручкий.
– Виявили царські посіпаки, що найбільшу кількість бунтарів-українців дав Кременецький ліцей: Тимко Падура, Северин Гощинський. Прикрили заклад і на його матеріальній базі примудрилися відкрити університет у Києві.
– А чому ти писала, що Київ був польськомовним?
– Так і було: коли закрили Королівський університет у Варшаві,
Імператорський Віленський університет (Вільнюс), польська інтелігенція, знать заселила Київ. Тут були польські газети, польські театри…
– Чекай! Театри? Не вірю!
– От ти Станіславський, пам’ятаєш фільм «Біг»?
– Ще й як! І досі часом згадую очі Хлудова…
– Так от Дворжецькі – київські шляхтичі. Батько Владислава Дворжецького – Вацлав Янович – актор польського театру в Києві.
– Ти ба… Після повстання закрили Варшавський і Вільнюський університети, Кременецький ліцей!
– От цар і відкрив російськомовний імператорський університет, правда обіцяв польську кафедру, але «обіцянка – цяцянка» Був навіть конкурс на викладача цієї кафедри. Письменник Юзеф Крашевський переміг, чекав призначення, але кафедру не відкрили…
– Чекай, посидю – переварю
