1 серпня 1520 р. у Кракові народився польський король Сигізмунд ІІ Август, за правління якого козаки були вперше прийняті на державну службу. Єдиний син польського короля Сигізмунда І Старого з литовської династії Ягеллонів. Мати – друга дружина короля Сигізмунда І. – італійка Бона Сфорца, герцогиня міланська, барійська та россанська, королева польська та велика княгиня литовська. Коронованому вдівцю було за 50, коли він одружився з 24-річною Боною. Від неї чекали нащадка, але з’явилося четверо дівчаток, а вже потім Сигізмунд.
Як єдиний нащадок хлопець мешкав у Вільно, столиці Великого князівства Литовського. Темноволосий, південний красень Сигізмунд ріс під постійним контролем матері, яка прищепила синові мрійливість, любов до мистецтва; радикальним засобом виховання Бони була отрута.
Ще за живого батька примас Ян Ласький коронував дев’ятирічного королевича князя Великого Князівства Литовського (ВКЛ) у Вавельському кафедральному соборі в Кракові. 23-річним Сигізмунд взяв шлюб за домовленістю батьків із 17-річною ерцгерцогинею Єлизаветою, дочкою спадкоємця германського імператорського трону Фердінанда Габсбурга.
У1544 р. Сигізмунд І передав своєму спадкоємцеві Сигізмунду Августу управління Великим князівством Литовським.
Мати боялася втратити вплив на сина, ревнувала сина до невістки, намагалася посварити молодих. Такий шлюб не міг бути щасливим, тому молодий учащав на бали. На одному вечорі (1544 р.) Сигізмунд потрапив до компанії двох братів Микол Радзивіллів. Микола Чорний (двоюрідний брат) і Микола Рудий (рідний брат Барбари) познайомили з красунею Барбарою (однолітка Сигізмунда, донька великого литовського гетьмана Юрія Радзивілла, вдова). Молоді люди покохалися.
Через два роки бездітна Єлизавета упокоїлася під час нападу епілепсії (хоч чутка була про Бону, отруєння невістки). Ще за рік Сигізмунд Август всупереч волі батьків узяв таємний шлюб із литовською княгинею Барбарою Радзівілл.
У квітні 1548 р. помер Сигізмунд І Старий, королева почала шукати невістку – дружину молодому спадкоємцю. На першому сеймі 1548 р., одразу після вступу молодого короля на престол, усі земські посли вимагали розірвати шлюб, що чорнить династію, короля і державу. Сигізмунд-Август ІІ відмовився й 7 грудня 1550 р. в Кракові, всупереч волі матері та сейму, коронував Барбару. Проте вже наступного року вона померла (ймовірно, отруєна свекрухою Боною), поховали Барбару у Віленському кафедральному соборі. Син розірвав стосунки з матір’ю.
У 1553 р. Сигізмунд-Август ІІ одружився втретє з Катериною Австрійською, молодшою сестрою його першої дружини Єлизавети. Він сподівався отримати спадкоємця, але третя дружина виявилася бездітною.
Відсутність нащадка корони стала причиною конфлікту між королем і його матір’ю. Бона Сфорца вирішила повернутися до Барі в Італії. Син припустив, що мати передасть свої права на села, міста, землі, ліси та промисли у Литві та Польщі комусь іншому, тому поставив умову: випустить із Кракова після відмови від нерухомості.
У лютому 1556-го під охороною гусарів із Кракова виїхали 24 вози зі сріблом, золотом і коштовностями королеви Бони. За ними везли меблі, килими та порцеляну.
Майже одразу від Сигізмунда від’їхала Катерина з Польщі до Австрії й не повернулася.
Рік королева-мати жила у батьківському замку в Барі. Але син не простив її, не спілкувався з нею.
Як каже народна мудрість, від вас залежить той, хто заборгував небагато; але ви залежите від того, кому позичили багато. Так трапилося з Боною Сфорца. Вона позичила іспанському королю Філіпу 420 000 дукатів. Щоб не віддавати борг, той наказав особистому лікарю Яну Антоніо отруїти королеву.
Сигізмунд II так і не простив матір, не приїхав на похорони. Надгробок матері пізніше встановила дочка Бони Сфорца Анна Ягеллонка.
Сину королеви Сигізмунду ІІ через кілька років вдалося повернути десяту частину боргу. Решту Філіп відмовився віддавати.
На зло матері Сигізмунд-Август віддався розбещеності й зіпсував своє здоров’я, помер у розквіті сил.
7 липня 1572 р. у Книшині помер 51-річний король Речі Посполитої Август, на ньому перервалась чоловіча лінія династії Ягеллонів, котра правила Польщею і Литвою з 1386 року. Перший монарх Речі Посполитої, який затвердив Люблінську унію, за якою Королівство Польське та Велике князівство Литовське об’єднувалися в одну федеративну державу — Річ Посполиту, а спадкова монархія замінювалася виборною (1569). Своїм заповітом Сигізмунд ІІ радив обрати королем Речі Посполитої французького принца, яким 1573 на елекційному сеймі було обрано Генріха Валуа.
Залишити відповідь