19 березня 1883 р у с. Глєбово, Курська губернія, народився Федір Сергєєв (товариш Артем), російський революціонер, радянський політичний діяч. Учився в реальному училищі Катеринослава. Засновник Донецько-Криворізької республіки, голова її Раднаркому в 1918 р. Голова Всеукраїнського ЦВК (радянського уряду) у 1918-1919 рр., після цього – голова Донецького губвиконкому, секретар Московського комітету РКП(б). Вів активну боротьбу проти державних органів Української Народної Республіки.
Саме його підпис вирішив долю Свято-Успенської Святогірської лаври: Успенський собор переобладнали під кінотеатр; на місці вівтаря спорудили громадський туалет.
Тов. Артем разом із групою товаришів, делегатів III конгресу Комінтерну загинув під час залізничної катастрофи аеровагона на дорозі з Тули до Москви. Похований у Москві біля Кремлівської стіни. На Святих горах у 1927 р встановили пам’ятник Артему роботи Івана Кавалерідзе.
Під час Другої світової війни, коли солдати Третього рейху форсували річку Сіверський Донець, облаштували свої укріплення на верхівці гори, біля пам’ятника Артему. Радянське командування наказало війську взяти укріплену позицію ворога, але заборонило використовувати артилерію, щоб не пошкодити пам’ятник. Солдатів змусили йти врукопаш проти танків, гаубиць, озброєних до зубів німців.
І тільки природа зважилася сказати своє слово: у травні 2014 року у Святогірську на Лисій горі в пам’ятник Артему влучила блискавка.
