Єлизавета Воронцова. Мініатюра Моріца Даффінгера, 1835/1837 рр.
27 квітня 1880 р. у Одесі упокоїлася Єлизавета Ксаверіївна Воронцова (уроджена Браницька), графиня, найясніша княгиня; жінка, з якої Пушкін писав Тетяну Ларіну.
Графиня Воронцова Єлизавета Ксаверіївна народилася 19 вересня 1792 р. у м. Біла Церква. Її батько – великий коронний гетьман граф Франциск-Ксаверій Петрович Браницький, власник маєтку Біла Церква на Київщині. У 1793 р. Франциск-Ксаверій створив літній палац Браницьких, дендропарк «Олександрія», названий на честь дружини. Мати Лізи – Олександра Василівна Енгельгардт, улюблена племінниця князя Григорія Потьомкіна.
Перші чотири роки життя Ліза Воронцова мешкала з матір’ю при дворі Катерини ІІ. Наступні 17 років провела в родовому маєтку — Білій Церкві.
У квітучій Олександрії зустрілася 25-річна Ліза зі своїм двоюрідним братом 22-річним полковником Олександром Раєвським. 
Старший син генерала М. М. Раєвського та внучки М. В. Ломоносова Софії Олексіївни (Константинової). Високий, стрункий худорлявий юнак із розумними очима з 17 років був на російсько-французькій війні. Ліза закохалася, як Тетяна Ларіна написала лист-зізнання Раєвському й отримала холодну скептичну відповідь. На цьому вони розлучилися: Раєвського послали воювати на Кавказ, де він познайомився з О. Пушкіним. Епістолярний роман Олександра Раєвського та його двоюрідної сестри навіяв поетові образи Євгена Онєгіна та Тетяни Ларіної.
Ліза Браницька вирушила у першу подорож за кордон. У січні 1819 р. у Парижі Мішель Воронцов познайомився з графинею Єлизаветою Браницькою. 
Генерал Михайло Воронцов був старшим за неї на десять років. Двоє молодих, красивих і дуже небідних людей невдовзі одружилися. Єлизавета Ксаверіївна дістала у посаг багаті землі й маєтки на Київщині та Поділлі.
З призначенням у 1823 р. Михайла Воронцова генерал-губернатором Новоросійського краю і намісником Бессарабії молоді переїхали до Одеси. Маєток Воронцових був відкритим. Михайло Семенович приймав відвідувачів на своїй половині, Єлизавета Ксаверіївна — на своїй. На обід всі сходилися в їдальні. Часто виїздили на море, на дачу, на пікніки; влаштовували бали, маскаради. У ті часи наявність коханки вважалася нормальною справою, тому відносини графа Воронцова з Ольгою Наришкіною, офіційною дружиною його двоюрідного брата, ніхто не думав помічати.
Олександр Раєвський, як родич і колишній ад’ютант генерала, поселився у Воронцових. І тут сталося несподіване: полковник запалав божевільною пристрастю, а Ліза не пручалася. Тихий роман (Онєгіна та Ларіної) увірвав бурхливий Олександр Пушкін, який служив у канцелярії графа і (за сумісництвом) відбував заслання. Цікаво, що Воронцов (великий шанувальник Байрона і Шеллі) читав поезії Пушкіна, дав високу оцінку мові, але зауважив, що карти, вино, жінки забирають більше часу у митця. Всі знали, що поет мав романи з красунею Амалією Різнич та чарівною Кароліною Собаньською. 6 вересня 1823 р. на балу в губернатора Пушкін познайомився з Єлизаветою Воронцовою. Поет був молодшим за Лізу на шість років, але одразу звернув увагу на Воронцову – «одну з найпривабливіших жінок свого часу», її грацію, привітність; записав її до донжуанського списку й розпочав атаки. Він якраз працював над «Євгеном Онєгіним» і на сторінках рукописів з’явилися портрети Лізи. Народилися поезії, присвячені Воронцовій: «Кораблю», «Приют любви, он вечно полн», «К морю», «Младенцу», «Сожженное письмо», «Желание славы», «Ангел», «Храни меня, мой талисман»… І хоч етикет дозволяв деякі елементи флірту, генерал-губернатора дістали «добродії», які сигналізували про можливий скандал. М. Воронцов послав Пушкіна на сарану. Поет повернувся і уклав рапорт у віршах: «Саранча летела, летела и села. Сидела, сидела — все съела и вновь улетела»… Можливо, між 25-річним поетом і 31-річною графинею майнула блискавка взаємного бажання, поповзли чутки про зв’язок, про дочку Софію – гріховний плід. Начебто Соні поет присвятив вірш «Младенцу», написаний 2—8 жовтня 1824 р. Втім, реєстраційна книга подає дату народження Софії Воронцової 3 квітня 1825 р., у період із 14 червні до 23 липня 1824 р. Воронцова була з чоловіком у Криму, а Пушкін – в Одесі.
Нарешті губернатору удалося прибрати О. Пушкіна з Одеси, але настирний поет приїздив до Лізи в Олександрію.
З того часу Воронцова віддалася справам. У 1827 р в Одесі на краю приморського пагорба, у місці, де колись була розміщена турецька фортеця Хаджибей, за проектом архітектора Ф. К. Боффо в стилі ампір був побудований Воронцовський палац.
Коли у Воронцових народився первісток, Лізавета отримала в подарунок землі у Криму: Алупку та Масандру. Еліза оплатила будівництва дачі в Алупці та винного заводу в Масандрі. Парадну резиденцію, Алупкінський палац поблизу Ялти (п’ять корпусів із вежами, відкритими та замкненими двориками, сходами) спроектував королівський архітектор Британії Едвард Блор. Упродовж 20 років тут велися будівельні роботи, якими керував англієць Вiльям Хант. Палац, зимовий сад, картинна галерея, парк дивують відвідувачів усього світу.
Помер М.С. Воронцов у Одесі від запалення легенів. Єлизавета Ксаверіївна більше заміж не виходила, залишила світське життя, взялася упорядковувати сімейний архів, віддалася благодійництву, на яке витратила більше 3 мільйонів рублів. У 1859 р. княгиня побудувала притулок для хлопчиків-сиріт, у пам’ять про чоловіка назвала його Михайло-Семенівським. На Соборній площі міста у 1863 році Михайлу Воронцову встановлено пам’ятник.
А як склалася доля Олександра Раєвського (Онєгіна)? Він довгий час не міг забути Лізи, був самотнім. Нарешті, на 40-му році зустрів першу красуню Москви – Катерину Кіндякову, молодшу на 17 років. Шлюб закоханих був щасливим, але недовгим: через три тижні після пологів Катерина померла. Раєвський присвятив життя вихованню дочки Олександри. Він вправно керував маєтками, вдало вкладав і примножував капітали. Санечка отримала чудову освіту, мала найкращий одяг, діаманти, вийшла заміж за графа Івана Ностіца. Але через два роки померла після пологів, як і її мати. До кінця життя А. Раєвський залишався невтішним. 4 листопада 1868 р. у м. Ніцца, Франція у віці сімдесяти трьох років помер Олександр Раєвський (прообраз Онєгіна).
Є. Воронцова померла в Одесі, похована в кафедральному Спасо-Преображенському соборі.
Залишити відповідь